Ініціатори, які подавали проект закону, пояснюють: сьогодні в Україні багато пар, зокрема одностатевих, проживають разом, не реєструючи шлюбу. Відповідно, вони не мають тих чи інших прав стосовно одне одного. Реєстроване партнерство дає всім парам без винятку вибудовувати свої стосунки у певній юридичній площині.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, реєстроване партнерство надає партнерам статус членів сім’ї першого ступеня спорідненості незалежно від того, чи проживають вони фактично разом і чи ведуть спільно домашнє господарство. Зокрема, завдяки інституту цивільного партнерства статус близьких родичів зможуть набути одностатеві пари, які наразі не можуть одружитися через обмеження. Адже в Україні не легалізовано одностатевих шлюбів, потрібні зміни до Конституції, а в умовах воєнного стану вносити їх до Основного закону заборонено.
Проти ухвалення законопроекту виступила Церква. Так, Священний Синод ПЦУ оприлюднив заяву, в якій обурився, що проект фактично пропонує прирівняти “реєстровані партнерства” до шлюбу, називаючи їх “сімейним союзом”, а також — легалізувати в Україні “одностатеві шлюби”. Чи так це? Що насправді передбачає документ?
— Під час роботи над проектом закону чи не найбільше ми зважали на права тих, хто тепер на фронті, — зауважує Інна Совсун, ініціаторка законопроекту. — Ключовими для них є два аспекти. По-перше, у разі поранення, коли людина перебуває у непритомному стані, важливо, аби рішення щодо лікування могла приймати найближча людина — партнер чи партнерка. По-друге, якщо станеться найгірше і людина загине на полі бою, партнерка чи партнер мають мати право приймати рішення, зокрема, щодо поховання.
— Так, серед військових є представники ЛГБТ+, вони також борються за нашу країну, — додає Тетяна Касьян, виконавча директорка ГО “Точка опори ЮА”. — На жаль, траплялись випадки, коли хтось із партнерів гинув на війні, а другому навіть не повідомили про це.
— Законопроект про реєстровані партнерства вкрай потрібний у нашій країні, — вважає 30-річний Дмитро Павлов, який минулої весни приєднався до лав ЗСУ. — Він має показати суспільству, що люди з ЛГБТ+ спільноти не відрізняються від усіх інших.
— Що маєте на увазі?
● Д. Павлов:
— Наприкінці травня під Бахмутом я дістав важке поранення нижче коліна — було ушкоджено нерви. Потрапив до госпіталю, а провідувати поранених дозволено лише близьким родичам.
Моя кохана людина пішла на війну з початку повномасштабного вторгнення, він — бойовий медик. Щоб мати змогу побачитись, доводилось вигадувати, що це мій брат. Згодом, коли я вже міг самостійно пересуватись, відпрошувався з госпіталю, щоб ми могли побути разом. Хіба це нормально?!
— Чому ще важливо ухвалити цей законопроект?
● І. Совсун:
— Документ пропонує вирішення інших питань — соціальних та майнових. У разі загибелі на війні одного з членів подружжя інший має право на відпустку та соціальні виплати. В одностатевих незареєстрованих стосунках такої можливості немає. Це потрібно виправити. Також важливо захистити майнові права таких пар, як-от врегулювати питання набуття спадку. На майно, яке придбали реєстровані партнери за час перебування в цивільному партнерстві, законопроект пропонує поширювати режим спільної власності, якщо партнери не зафіксували іншого сценарію в договорі.
— Яка відмінність між партнерством і шлюбом?
● І. Совсун:
— Законопроектом передбачено, що процедура реєстрації чи розірвання партнерства буде спрощеною. Реєстрація партнерства проводитиметься після 10 днів від дня подання відповідної заяви, а розірвання — можливе як за спільною заявою, так і за волевиявленням однієї зі сторін. Крім того, у документі не порушується питання права на усиновлення дітей реєстрованими партнерами.
