Згідно із законодавством України, кожен громадянин має право на власний розсуд вирішувати долю свого майна і заповідати його. Причому навіть таємно. Це передбачає стаття 1249 Цивільного кодексу України. То які переваги забезпечує секретний заповіт?
— Основна особливість секретного заповіту полягає в тому, що він посвідчується нотаріусом без ознайомлення зі змістом написаного, — пояснює Кирило Міненко, керівник центрального управління Міністерства юстиції України. — Документ заповідач подає нотаріусу у заклеєному конверті. На ньому має бути особистий підпис заповідача. Нотаріус своєю чергою ставить на конверті посвідчувальний напис про прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою, у присутності заповідача поміщає в інший конверт та опечатує. На конверті зазначають прізвище, ім’я, по батькові, дату народження заповідача і дату прийняття на зберігання заповіту.
Секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи сейфах. А у призначений час, у присутності зацікавлених осіб та двох свідків, нотаріус відкриває конверт, в якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
— А хто ці свідки?
— Законодавець не визначає критеріїв, за якими обираються свідки. Основні вимоги — неупередженість і безсторонність, особиста незацікавленість, повна цивільна дієздатність. Питання щодо особи, яка має забезпечити присутність очевидців при оголошенні заповіту, законодавство також не регламентує. Але свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.
— Якими є дії нотаріуса, якщо імена членів сім’ї та родичів спадкодавця, їх місця проживання з певних причин невідомі або, наприклад, вони вже не проживають за вказаною попередньо адресою?
— Нотаріус, який посвідчує секретний заповіт, має право дізнатись від заповідача про коло осіб, яких належить повідомити про час і місце оголошення секретного заповіту. Якщо зацікавлена особа належно повідомлена про день оголошення секретного заповіту, але на його оголошення не з’явиться, нотаріус оголошує зміст секретного заповіту присутнім. А ті, хто запізнився, уже після оголошення заповіту можуть ознайомитися з відповідним протоколом.
Є нюанс: якщо неможливо визначити справжню волю заповідача, нотаріус у протоколі відтворює витлумачений присутніми спадкоємцями текст заповіту та відомості про згоду (чи незгоду) їх щодо такого тлумачення.
— Наведіть, будь ласка, приклад, коли неможливо визначити справжню волю заповідача? I який вихід з такої ситуації?
— Приміром, заповідач заповів усе своє майно, що буде належати йому на момент смерті, з чого б воно не складалося та де б воно не перебувало, на користь доньки, а вміст банківського сейфа (утім це також майно) — племіннику. Або заповідач заповів земельну ділянку своїй дружині, а садовий будинок, розташований на цій же земельній ділянці, — синові, що є неможливим у розумінні статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України (право власності на земельну ділянку переходить до особи, яка набула право власності на об’єкт нерухомого майна). У разі спору між спадкоємцями вихід один — звертатися до суду.
— Секретний заповіт можна скасувати?
— Так. У разі одержання заяви про скасування секретного заповіту, а також за наявності нового заповіту нотаріус робить про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.
