Держслужба якості освіти України та ДУ “Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти” оприлюднили результати другого етапу моніторингу якості фахової передвищої освіти (ФПО). Дослідження охопило 152 заклади за 32 освітньо-професійними програмами в межах 21-ї спеціальності. Згідно з результатами тестування здобувачів ФПО, їхній середній показник знизився до 72,77 бала. У 2023 році він становив 78,21 бала.
За спеціальностями “Агрономія”, “Ветеринарна медицина” студенти коледжів демонструють вищі показники. А от за спеціальностями “Маркетинг”, “Готельно-ресторанна справа”, “Обслуговування та ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів”, “Обслуговування та ремонт автомобілів та двигунів”, “Підприємництво та торгівля” результати значно нижчі й не перевищують 59 балів, що за національною шкалою оцінювання “незадовільно”. А це означає, що студенти ризикують недоотримати важливі професійні компетентності.
— Середній показник за результатами цього тестування здобувачів ФПО (приблизно 73 бали) начебто непоганий, — розповідає Олександр Кондратюк, експерт з освітніх питань, засновник Всеукраїнської освітньої компанії ЗНО Setstud. — Хоча його зниження за рік свідчить про існування прогалин у навчальному процесі.
Тут варто з’ясувати, про які саме заклади освіти йдеться. ФПО може надавати фаховий коледж; військовий коледж сержантського складу та фаховий коледж із специфічними умовами навчання. Випускники отримують диплом фахового молодшого бакалавра. ФПО також включає у себе спеціалізовану фахову передвищу освіту з напрямів: спорт, мистецтво, військове спрямування, медицина. Тобто — це не те, що ми звикли сприймати як професійно-технічну освіту. За кількістю, розповсюдженістю і популярністю закладів ФПО є менше, ніж ПТУ та професійно-технічних коледжів.
У заклади ФПО зазвичай вступають випускники 9-х класів, які мають намір продовжувати навчання у вишах. Іноді в ці заклади йдуть навчатися ті, хто не найкраще склав національний мультипредметний тест. А також хлопці, які є випускниками 11-х класів. Три роки вони навчатимуться у ЗФПО, потім ще чотири роки у закладі вищої освіти на бакалавра, а після цього ще вступатимуть на магістратуру. І в такий спосіб можна отримати 10 років відстрочки від мобілізації. На таку відстрочку, вступаючи у фахові коледжі, можуть розраховувати чоловіки будь-якого віку, якщо в них фаховий рівень зараз нижчий, ніж той, який можуть здобути у ЗФПО. Важко сказати, як знання останніх впливає на середні показники успішності. Та, найімовірніше, таки впливає.
— Які причини такої ситуації? Можливо, це пов’язано з освітніми втратами через карантин у час пандемії коронавірусу та війну?
— Низький рівень знань у здобувачів ФПО здебільшого пов’язаний із тим, що його успадкували ще в школі, а в ЗФПО студенти продовжують свої освітні звички. Усе це списують на карантин, пов’язаний із пандемією, на війну. Та я з цим не погоджуюся. Якби під час пандемії Covid-19 організували нормально “дистанційку”, то освітні втрати після карантину були б у 10 разів менші. Війна впливає на освітній процес. Але йдеться про нерівномірний вплив. Значних освітніх втрат справді зазнавали, до прикладу, учні маріупольських шкіл, яким довелося виїжджати зі свого міста. А от у Києві, Львові чи інших містах у західній частині країни ситуація дещо інша. Але якщо є привід не робити щось начебто через війну, то цим точно скористаються. Зокрема, це стосується навчання.
Нашу нинішню освіту за рівнем її розвитку, рівнем новацій та змін можна прирівняти до тієї, яка була у 80-х роках минулого століття. Або й ще раніше. Ну хіба що дітей уже не б’ють, трохи працюють за комп’ютерами, завезли у школи нові меблі. От і всі зміни. Та не змінилися методи подання інформації учням. Не бачу в нашій освіті нічого нового, як-от впровадження профорієнтаційних методик, особистісних тестувань на когнітивні функції мозку кожної дитини. Викладачів теж не навчають, як застосовувати новітні методики. Світ швидко змінюється, а наша освіта залишається морально застарілою. Хоч тепер можна переглядати пізнавальні відео, спостерігати, як розвиваються технології, спілкуватися зі штучним інтелектом.
— Якщо вважати, що саме вимірювання було валідним (достовірним), то, крім очевидних причин — низького рівня шкільної освіти, “дистанційки”, браку викладачів, обладнання тощо, — є ще й саме неприйняття такої оцінки стану справ у спільноті, — вважає Єгор Стадний, перший проректор Київської школи економіки, ексзаступник міністра освіти та науки України. — Адже у дослідженні зазначається, що майже 90% опитаних керівників закладів ФПО жодного погіршення не бачать. Ба більше. Викладачі ЗФПО, порівняно з науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти, частіше зазначали про мінімальні освітні втрати або їхню відсутність.
— У рекомендаціях, які подають у звіті до дослідження, йдеться про використання освітніх платформ зі штучним інтелектом для створення адаптивних навчальних програм. Як це може допомогти?
● О. Кондратюк:
— Це намагання втекти від реальності. ШІ — помічник для педагога. Але він аж ніяк не є основою для навчання. Основний в освіті — викладач. Штучний інтелект не може навчати. Тому потрібно дбати про підготовку викладачів, аби вони освоювали новітні методики викладання, зокрема, під час прикладних тренінгів.
