Головна професійна “зброя” лікаря-патологоанатома — мікроскоп. Він допомагає побачити не лише справжню причину смерті, а й нездужання пацієнта, а отже визначитися з тактикою лікування. Про те, як дослідження післяопераційного матеріалу сприяє встановленню діагнозу і порятунку життя, розповів Євген Панасюк, завідувач Львівського міського патологоанатомічного центру, лікар-патологоанатом вищої категорії.
— Будь-який матеріал (від найменшої родимки до фрагментів уражених пухлиною внутрішніх органів), який під час операції забирається з тіла пацієнта, відправляють на експертизу, — каже Євген Панасюк. — Спершу до роботи беруться лаборанти: зрізають з матеріалу тоненькі клаптики (розміром до 4 — 6 мікронів), кладуть на спеціальне скельце. Далі лікар вивчає ці зрізи під мікроскопом. Виконується гістологічне дослідження, завдяки якому визначаємо, чи тканина здорова. Якщо це пухлина, то задіюється ширший спектр пошуку. Бо, наприклад, лише пухлин шлунка може бути чотири великі групи, а у кожній — сорок підтипів. Відповідно онколог призначає і лікування. Дуже важливо, щоб інформацію про новоутвір було знайдено якомога раніше — упродовж кількох днів. Щоправда, буває, що пошук забирає більше часу, адже потрібне імуногістохімічне дослідження. Це високоспеціалізований метод, за допомогою якого визначаємо належність пухлини до однієї з груп (наприклад, пухлина з клітин крові, нейроендокринна, залозиста, епітеліальна тощо), а тоді вже шукаємо, до якого підтипу пухлина належить.
— Чи є серед патологоанатомів вузькі спеціалісти — фахівці, що досліджують взірці, які прийшли з відділень урології, гінекології, нейрохірургії тощо?
— Лікар-патологоанатом — універсал, він мусить розумітися на кожній медичній спеціальності. Відповідно до того, яку картину бачить під мікроскопом, робить свій висновок. А далі вже вузький спеціаліст приймає рішення стосовно подальшої лікувальної тактики. Ось приклад. 66-річна жінка мала симптоми, схожі на інсульт: порушення ходи, проблему з чутливістю кінцівок. Але, як з’ясувалося завдяки КТ, у пацієнтки був метастаз у мозку. Нейрохірурги провели його забір, а під час патанатомічного дослідження з’ясувалося, що осередок онкопатології — в яєчнику. Пухлину успішно видалили. Інших метастазів, на щастя, не було. При правильно дібраній терапії такі пацієнти мають високий шанс на тривале життя після операції, без симптомів хвороби, які зникають після лікування.
— А чи треба досліджувати, наприклад, видалений апендикс? Це ж одна з найпоширеніших операцій, чи не так?
— Так. І доволі часто в апендиксі знаходять пухлину, яка і спровокувала зміни за типом запалення. Якщо знайдено таку пухлину, то тактика ведення пацієнта абсолютно змінюється. Він потребує спостереження в онколога, щоб не було рецидиву. Патологоанатомічне дослідження — це своєрідний контрольний тест на приховані проблеми.
Додам, що патологоанатомів залучають і до досліджень, що потрібні при операціях із трансплантації органів. Наприклад, перед тим, як буде проведено пересадження печінки, лікареві-трансплантологу максимально швидко потрібна інформація про біоптат (зразок, отриманий при біопсії донорської печінки). Патологоанатом має 40 хвилин на відповідь: придатна печінка для трансплантації чи ні, чи не містить вона слідів вірусного ураження, склерозу, фіброзу тощо. Від такого висновку буде залежати успіх операції і подальше здоров’я пацієнта.
