“Служба — не рабство”, “Репресії — не дисципліна”, “Ми маємо захистити тих, хто захищає нас”. З такими гаслами виступила громадськість проти законопроєктів №13260 та № 13452. Перший, вже ухвалений у парламенті за основу, фактично повертає кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби (СЗЧ) й дезертирство та унеможливлює переведення в іншу частину. Другий законопроєкт, зареєстрований у ВР, посилює покарання військових за невиконання наказу аж до позбавлення волі на 5 — 10 років.
Захисники обурені. Кажуть: “Причина СЗЧ — у демотивації. Офіцер має нести відповідальність сам, а не саджати підлеглих за непокору. Армію тримають не страх і тюрми, а довіра й приклад командира”.
На ці закиди вже відреагувало Міноборони. Там погодилися, що законопроєкт №13452 потребує доопрацювання і що з нього треба вилучити положення про посилення відповідальності військових за непокору. А от про законопроєкт №13260 оборонне відомство у своїй заяві не згадало. Тому схоже, що влада таки готова посилити “санкції” за самовільне залишення частини.
— Декриміналізація СЗЧ і тривалий термін “на роздуми”, коли боєць міг повернутися у частину до 31 березня, 30 серпня і так далі, не дали бажаного результату, — каже військовослужбовець ЗСУ Сергій Пархоменко. — Хтось, звичайно, повертався. Адже люди йдуть у СЗЧ не лише тому, що банально втікають, а тому, що вдома можуть бути якісь проблеми, а командування відмовляється дати відпустку хоча б на декілька днів. Тому що боєць не знаходить спільної мови з командиром і через СЗЧ сподівається перевестися, бо інші механізми переведення не працюють. Тому що військовослужбовець, надто той, що погано підготовлений, на лінії фронту раптом може опинитися у стресовій ситуації й побігти світ за очі... Тепер у владі вирішили посилити відповідальність. Але я певен: хто не хотів повертатися, той не повернеться. Рік тому вже була кримінальна відповідальність, однак люди все одно втікали з армії.
— Що, на ваш погляд, варто робити?
● С. Пархоменко:
— Шукати методи профілактики СЗЧ та заохочувати військових, які служать сумлінно й не втікають (не тільки молодь 18 — 24 років слід стимулювати). Треба викорчовувати корінь проблеми. А це — і недолуге командування, і відверто неправомірні рішення ВЛК, коли хвору людину визнають абсолютно придатною. Військові лікарі дуже бояться потрапити в підрозділи на посади медиків взводів і рот, тому нерідко готові виконувати будь-які забаганки вищого командування — аж до визнання непридатних цілком придатними. Знаю, про що кажу, бо стикнувся з цим особисто.
— Замість того, щоб визнавати проблеми й розв’язувати їх, влада вирішила зробити крайніми людей, на чиї плечі ліг тягар із захисту країни. Це — український військовослужбовець, — зауважує ветеран російсько-української війни Олег Симороз. — Карати за СЗЧ та дезертирство треба тоді, коли буде вирішено проблему тотальної несправедливості, яка є і в мобілізаційних процесах, і в питаннях грошового забезпечення військовослужбовців, і в наказах командирів-самодурів. Згадаймо справу генерала Содоля, якого звинуватили у великих втратах територій та особового складу, — вона нічим не закінчилася. Хоча дуже багато людей надали свідчення і зробили цю справу публічною.
— Хто переважно залишав самовільно частину? Солдати піхотних підрозділів. Але раніше, відчуваючи брак фізичних і психічних сил для виконання свого військового обов’язку, вони шукали альтернативних шляхів — йшли в СЗЧ і потім переводилися до підрозділів БпЛА. Тепер ці люди, можливо, не повертатимуться з СЗЧ узагалі, — певен військовослужбовець ЗСУ Ігор Криворучко. — Треба розуміти: бійці полишають місце служби не лише тому, що їм не подобається командир, мало відпусток чи таке інше, а тому що демотивовані.
Військово-політичне керівництво держави, яке пропонує для військових батіг замість пряника, просто відірване від реальності — від того, що відбувається на полі бою і зі солдатами. Воно хоче за російським принципом вибудовувати тоталітарну модель в армії, де за будь-яке порушення буде жорстке покарання. Може, ще законодавчі ініціативи про загороджувальні загони запропонують?!
— Як вважаєте, чи законотворці переглянуть свої ініціативи після протестів громадськості?
● С. Пархоменко:
— Для влади це дуже тривожний сигнал. Люди демонструють, що готові гуртуватися і що їм набридли ті правила, за якими грає Офіс президента. Запропоновані ініціативи не вирішують, а, навпаки, поглиблюють проблеми, державний організм ще більше слабшає через некомпетентність. Якщо влада хоче спровокувати хаос, протести, розкол суспільства — що ж, хай далі пропонує свої репресивні рішення. Але цим вона лише погіршить ситуацію.
