Оприлюднити свої статки депутати повинні вже за 60 днів після опублікування документа.
Гепі-ендом таке рішення важко назвати, кажуть в антикорупційних організаціях. Бо в законодавстві залишилося чимало сумнівних правок, на які президент не відреагував і виправляти їх не пропонував.
Докладніше — у розмові з юридичним радником Transparency International Ukraine Олександром Калітенком та парламентським аналітиком Громадського руху “Чесно” Олександром Саліженком.
— Які проблеми після відкриття декларацій усе ж залишаються?
● О. Саліженко:
— На жаль, народні депутати не підтримали правки про те, що подавати декларації повинні працівники Офісу президента, які поза штатом. Нині маємо ситуацію, коли офіційні посадовці ОП оприлюднюють свої статки, а позаштатні радники, як-от Михайло Подоляк, — ні. Вважаємо, що це неправильно.
● О. Калітенко:
— Депутати дозволили собі не декларувати орендованої нерухомості площею до 75 “квадратів”, якщо вартість оренди їм компенсує держава. Таке декларування буде неповним. Раніше журналісти могли побачити, що декларант, який живе у Києві, не має ніякого задекларованого житла, навіть орендованого. І це могло бути підставою для інформування НАЗК або НАБУ. За фактами, коли депутати нібито забули задекларувати орендоване майно, навіть відкривали кримінальні провадження. Тепер такого не буде.
Ще одна проблема — зі списку декларантів випадають керівники та заступники керівників відокремлених підрозділів та філій юридичних осіб. Наприклад — “Укрзалізниці”, “Енергоатому” і так далі. Але ж ці компанії проводять чимало тендерів з високими цінами та великими обсягами закупівель. Отже, тут ідеться про корупційні ризики. Відкидати таких людей не те що з кола декларантів, а й узагалі з кола суб’єктів, на яких поширюється закон про запобігання корупції, не виправдано.
Навіть якщо ці особи стануть суб’єктами декларування, то автомобілі, будинки та квартири, що вони їх набули у власність до цього моменту, перевіряти не можна буде. Зауважу, що ця норма поширюється на всіх нових декларантів.
— Які ще зауваження до системи декларування маєте?
● О. Калітенко:
— Ще однією критичною нормою є те, що не можна перевіряти відомості в деклараціях, які вже були перевірені та щодо яких порушень не було виявлено. На перший погляд звучить начебто нормально: навіщо перевіряти те, що вже було перевірено? Але диявол криється у деталях.
НАЗК тривалий час не мало повноцінного доступу до банківської таємниці без рішення суду. Крім того, агентство не завжди має доступ до закордонних реєстрів. Може виникнути ситуація, коли НАЗК здобуде такий доступ, але скористатися ним не зможе. Бо, наприклад, корпоративні права декларанта вже були перевірені й порушень не виявили. Навіть якщо виявиться, що у закордонному реєстрі не задекларовано корпоративних прав декларанта, для нього це вже не матиме негативних наслідків.
Крім того, тепер той самий актив можна вказати лише в одному розділі декларації. Наприклад, отримані гроші як подарунок можна вказати в розділі про грошові кошти, де треба зазначити суму та валюту. І при цьому не вказувати цих грошей у розділі про доходи, який вимагає оприлюднити джерело отримання такого подарунка. Як наслідок, громадськість та журналісти-розслідувачі втратять можливість побачити частину інформації про походження коштів у відкритому реєстрі.
● О. Саліженко:
— Згідно із законопроектом, який ухвалили депутати, тепер, якщо особа “забуде” задекларувати майно чи кошти на суму до 1,3 мільйона гривень, то рішення про накладення штрафу ухвалюватиме НАЗК, а не суд. Це неправильно, бо такі питання є компетенцією суду.
Урешті-решт, така норма може стимулювати недоброчесних чиновників не декларувати статків і відкуповуватися за брехню штрафом у розмірі від 17 тисяч перед НАЗК. У такому разі чиновників не вважатимуть такими, що були притягнені до адмінвідповідальності, і вони не потраплятимуть до реєстру корупціонерів.
— Чи можливо виправити ситуацію?
● О. Калітенко:
— Парламентарі з труднощами пішли на відкриття реєстрів — тільки після суспільного обурення і вето президента. Понад те, запропонували понад 500 правок, більшість з яких мала руйнівний характер, і не всі з них вдалося усунути. Тож навряд чи можна говорити про політичну волю депутатів доопрацьовувати законодавство у правильному руслі.