Президент Володимир Зеленський узяв під особистий контроль розслідування справи щодо обставин формування 155-ї ОМБр імені Анни Київської, яка вступила у бій під Покровськом. Відомо про два кримінальні провадження, відкриті ДБР, — за статтями про перевищення військовою службовою особою повноважень та про дезертирство.
Ідеться про те, що з підрозділу, який проходив підготовку у Франції і який спорядила тамтешня влада (бригаду, власне, названо на честь дочки князя Ярослава Мудрого — Анни, яка стала французькою королевою), ще на етапі навчань за кордоном втекло близько 50 наших військових. 1700 випадків самовільного залишення частини (СЗЧ) з цієї бригади зафіксовано і в Україні. Понад те, з перших днів боїв під Покровськом, куди перекинули бійців, підрозділ зазнає значних втрат. Як так сталося, що бригада “Анна Київська”, яка мала б стати взірцевою у Збройних силах України, виявилася насправді небоєздатною?
— Приводом для відкриття проваджень у ДБР стали події у Франції, куди скерували на підготовку 155-ту бригаду “Анна Київська”, — розповідає військовий експерт Юрій Бутусов. — Це проєкт Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського щодо формування 14 нових бригад, для яких Україна має знайти людей, а партнери — озброєння.
Першою такою бригадою стала 155-та. Франція виконала всі зобов’язання щодо її оснащення та підготовки. Однак ще на етапі навчання за кордоном з “Анни Київської” втекло понад 50 військовослужбовців. Це викликало питання у керівництва Франції — чи серйозно ставляться українці до реалізації такого вартісного проєкту (на створення однієї нової бригади було передбачено близько 900 мільйонів євро!). Вибухнув скандал, тему порушили на Ставці Верховного головнокомандувача, ДБР розслідує головне для Зеленського питання: хто має відповісти за втечу солдатів у Франції? Але проблема тут значно глибша. Події у Франції не могли не відбутися, бо хаос у бригаді панував ще з перших днів її створення.
— Які саме обставини тут далися взнаки?
— 155-ту бригаду почали формувати у березні 2024 року. Її командиром призначили досвідченого офіцера — Дмитра Рюмшина, і це додавало надії. За комплектування бригади відповідало Оперативне командування “Захід”. Але вже на самому початку виявилося, що в нього немає ні командних кадрів, ні солдатів, ні озброєння, ні ресурсів для створення нового з’єднання. З перших днів був суцільний хаос. До того як 155-та бригада виїхала у жовтні на навчання до Франції, самовільно покинуло частину 935 осіб! Ті, хто відправляв бригаду за кордон, не могли не розуміти, що СЗЧ буде і у Франції.
Крім того, у липні-серпні зі 155-ї бригади забрали понад 2550 військовослужбовців на поповнення інших частин. Тобто забрали майже всіх цілком придатних, яких комбриг та комбати тільки-но розставляли на посади. Власне кажучи, обнулили усі попередні чотири місяці роботи. Склад бригади почали формувати по-новому, і тоді надійшов наказ готуватись усім, хто залишився, до поїздки у Францію. За кордон командування Сухопутних військ та ОК “Захід” скерувало не організовану та керовану військову частину, а натовп людей, щойно одягнутих у військову форму, приблизно 30% штату.
Поки командування бригади перебувало на навчанні у Франції, в Україні набирали до неї нових людей. У жовтні-листопаді одразу після зарахування з бригади втекло понад 700 осіб — вони пішли в СЗЧ, жодного разу не побачивши своїх командирів. Однак більша частина військовослужбовців, які пройшли навчання у Франції, не втекла. Не втекли і понад 4000 з набраних ТЦК без відбору людей.
— З якими проблемами стикнулись військовослужбовці 155-ї бригади вже на фронті?
— У час, коли штаб бригади та комбати ще перебували у Франції, командування ОК “Захід” та Сухопутних військ почало перекидати ненавчених та незлагоджених людей у район Покровська. Як наслідок, бригада з перших днів зазнавала там значних втрат. Комбриг Рюмшин після прибуття до Покровська намагався створити у цьому хаосі мінімальну керованість і врятувати ситуацію. Але його відсторонили від посади, як і кількох офіцерів штабу та одного з комбатів. На їхні місця призначили нових командирів, які не мали жодного розуміння стану справ у бригаді. Хаос в управлінні посилився, керованість стала гіршою, сталося ще 198 СЗЧ.
Зауважу, що 95% командирів бригади не воювали й самі мали би пройти тривалу підготовку до того, як їм довірили командування. 100% технічних фахівців бригади треба було готувати з нуля. Дуже низькою виявилася підготовка операторів БПЛА.
Бригада повинна була мати на озброєнні понад 150 дронів, у тому числі 137 “Мавіків-3”. Ця цифра насправді незначна, з огляду на штат бригади. Але жодного дрона для виконання бойових завдань бригада від держави не отримала. Не мали бійці й засобів РЕБ, а також надійних решіток, щоб обладнати ними бойові машини. А всі 120-міліметрові мінометні міни виробництва підприємства Мінстратегпрому, які видали бригаді, виявились бракованими...
Попри те, більшість воїнів 155-ї бригади на фронті намагається чесно виконувати свої обов’язки. Там є комбати, які ходять на штурм, тому що більше нікому, є солдати, які до останку б’ються за кожну позицію і роблять справжні подвиги. Люди вчаться бути військовою частиною ціною втрат. До слова, полковник Селецький, який переживав за справу, 30 грудня помер від серцевого нападу під час виконання службових обов’язків.
— На ваш погляд, чому проєкт зі створення нових бригад у співпраці із західними партнерами не виправдав себе?
— Декілька разів я намагалася з’ясувати в міністра Умєрова, чому було ухвалено рішення про створення нових 14 бригад замість посилення наявних бойових? — каже громадська активістка Дарія Каленюк. — Який сенс у цьому? Але так і не отримала зрозумілої відповіді. Як мені відомо, укомплектувати нову бригаду погодилися лише французи. Більшість партнерів чемно сказали “ні”. Чому? Бо це вкрай нерозумне витрачання ресурсів. Аби укомплектувати бригаду, треба придбати відразу всього потроху. З погляду логістики, це значно складніше, ніж закуповувати щось одне, але багато — наприклад, амуніцію, броньовані авто, дрони для усіх ЗСУ. І в рази довше.
Та й партнери не могли зрозуміти: а навіщо укомплектовувати ці нові 14 бригад? Щоби що? І чому в бригаді має бути саме така кількість танків, а не менша? Яких спроможностей це дозволить досягнути? Які військово-політичні цілі будуть досягнуті? На всі ці питання у міністра Умєрова не було відповідей, бо він бездумно отримував та виконував завдання від Генштабу, погоджені президентом. Генштаб сказав: 14 нових бригад, тож побігли просити у партнерів допомогу на 14 нових бригад.
— Формування нових бригад — очевидна і безперечна помилка, — додає військовослужбовець ЗСУ Сергій Пархоменко. — Як показав приклад 155-ї бригади, на фронт вийшла слабо злагоджена й недостатньо укомплектована частина. А це ж треба увійти у взаємодію із сусідніми частинами, аби бої не обернулись дружнім вогнем. Нова, необстріляна бригада, яка не має бойового досвіду, радше слабка ланка в обороні, ніж підсилення.
— Які ваші очікування від розслідування справи в ДБР? Чи будуть винні покарані?
● Д. Каленюк:
— Думаю, винними визнають комбригів, офіцерів середньої ланки, а не тих, хто безпосередньо ухвалював рішення про створення 14 нових бригад. На жаль, у статуті Збройних сил прописано так, що зазвичай винен підлеглий, а не начальник. Як ми бачимо, комбрига 155-ї бригади звільнили ще до того, як почалося розслідування. Комбриг винен, бо не організував роботу? А чи мав він людей у бригаді з бойовим досвідом, чи реалістичні завдання, які були поставлені? Цього ніхто не оцінює. Тому в мене немає сподівань на те, що розслідування ДБР матимуть якусь користь. Понад те, до самого ДБР немає довіри.
● С. Пархоменко:
— Винне політичне керівництво держави, яке постійно втручається у військові справи, не маючи належної компетенції вирішувати такі питання. Через політичні рішення у нас і купа нових, але небоєздатних частин, і помилкові рішення. Але я би не став драматизувати ситуацію із СЗЧ у 155-й бригаді. Новомобілізовані, зокрема, бусифіковані, не мають достатнього рівня мотивації. І це не тільки в 155-й бригаді. Плюс перетасування штатного розпису, зміна командирів — це аж ніяк не сприяє підняттю бойового духу.
Результати розслідування точно не будуть такими, що встановлять справжніх винуватців ситуації. Знайдуть стрілочників — цапів-відбувайлів, когось зі складу бригади, в кращому випадку якогось не дуже високопоставленого посадовця з Генштабу чи Міноборони. Зроблять усе, щоб відбілити винуватців з вищого політичного керівництва держави.
● Ю. Бутусов:
— Питати треба з тих, хто висував неадекватні вимоги. А це — президент Зеленський, який дав нереальні обіцянки Макрону та взагалі не контролював реалістичність своїх доручень. Це — міністр оборони Умєров, який не звертав уваги на те, як готують та оснащують важливу бойову бригаду. Це — головнокомандувач ЗСУ Сирський, який ставить завдання у ручному режимі й не здатен забезпечити належну організацію, підготовку та застосування резервів.
Питати треба з командувача Сухопутних військ Павлюка та командувача ОК “Захід” Шведюка, які знали, що відбувається, але сліпо виконували неадекватний наказ скерувати небоєздатну частину на фронт. А також — із міністра стратегічної промисловості Сметаніна, який і далі безсоромно та безкарно постачає на фронт браковані міни та освоює бюджетні кошти на крові українських воїнів. І з багатьох керівників оперативного командування та командування Сухопутних військ, які все це знають, бачать, але підписують папірці, що їх вимагають “нагорі”.
На жаль, за фейкові звіти та акти спроможностей потім платять кров’ю солдати, патріотичні та вмотивовані громадяни, кращі з найкращих, які роблять усе можливе, попри небачені труднощі, та захищають нас усіх.
