Представник УГКЦ — 45-річний єпископ Мельбурнської єпархії Микола Бичок — нині є наймолодшим у Колегії кардиналів, до якої був введений Папою Франциском майже п’ять місяців тому.
Владика Микола Бичок народився в Тернополі. Належить до редемптористів — Згромадження Найсвятішого Ізбавителя. У травні 2005-го отримав ієрейські свячення. І відтоді здійснював душпастирські служіння в Україні і поза її межами, зокрема в Росії та США. П’ять років тому Папа Франциск призначив отця єпископом Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра й Павла УГКЦ. Щоправда, через пандемію коронавірусу він зміг прибути до свого місця служіння аж через рік. Невдовзі після того, як єпископа було проголошено кардиналом-священником, Папа Франциск призначив його також членом Дикастерії у справах культури та освіти.
Кардинала Миколу Бичка дехто розглядає як кандидата на папський престол. То чи є ймовірність, що він може очолити Римо-Католицьку Церкву?
— У виборах Папи візьме участь 133 кардинали. Зазвичай ці вибори тривають не довше ніж п’ять днів, — розповідає Анатолій Бабинський, Ph.D. з богослов’я, викладач та науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ. — Згідно з канонічним правом, Папою може бути обраний кожен неодружений, охрещений чоловік-католик. Та є багато нюансів, різних традицій і неформальних консенсусів, які впливають на вибори наступника апостола Петра. Тому теоретично Папою можуть обрати не лише когось із кардиналів. Але на практиці це дуже малоймовірно.
Папа Франциск зробив Колегію кардиналів справді інтернаціональною. Завдяки цьому свій голос за нового понтифіка віддадуть представники зі всіх континентів — з різних Церков та різних регіонів. Тобто ідея Папи Франциска полягала в тому, щоб наступного Главу Католицької церкви обирали не лише європейці та американці, а й духовенство з Азії та Африки. До речі, серед імовірних кандидатів на папський престол називають кардиналів і з цих двох частин світу.
— А чи може кардинал-українець стати новим понтифіком?
— Формальних перешкод для цього нема. Але треба розуміти, що Папа Римський одночасно є Главою Вселенської й Римо-Католицької Церкви. Та є Західні і Східні Католицькі церкви (другі становлять 2% загальної кількості католиків у світі). Вони визнаються рівними в лоні Вселенської Церкви. Тому й у конклаві є представники різних Церков. Хоч і для католиків на Сході титул кардинала чужий. Поки що немає іншої моделі, як долучати представників цих помісних Церков (Церков “свого права”) до виборів Папи. Раніше була ідея долучати Глав Східних Католицьких церков (УГКЦ, Сиро-Малабарської, Маронітської, Мелькітської та ін.) до конклаву автоматично. Та цього не було впроваджено. Тож представникам Східних Католицьких церков надається титул кардинала для того, аби конклав був справді універсальним.
— Звісно, брати участь у виборах Папи й стати Папою, — це різні речі. Адже йдеться про главу Західної Церкви. Буде дещо дивно, якщо Латинську Церкву очолить католик зі Сходу, — продовжує Анатолій Бабинський. — Бо хоч він і перебуває у лоні Католицької, але загалом належить до іншої Церкви — Церкви sui iuris (“свого права”). Таке можливо хіба що в екстраординарних випадках. Побутують плітки, що до цього майже дійшло в 1958 році, коли Папою ледь не став вірменський кардинал. Кажуть, що його обрали, але кардинал відмовився. Ніхто це не може підтвердити, адже йдеться про таємницю конклаву. Нині у Римо-Католицькій Церкві не бракує авторитетних духовних осіб, аби шукати Папу серед представників інших Церков.
— Чи раніше серед кардиналів, які обирали Папу, були українці?
— Так. Один раз. Хоча кардинали-українці були вже у ХІХ столітті — Михайло Левицький і Сильвестр Сембратович. Але вони не брали участі в конклавах, які збиралися дещо по-іншому, ніж тепер. Третім кардиналом в історії Української Католицької Церкви став Йосиф Сліпий (у 1965 році Папа Павло VI іменував його офіційно кардиналом). Після цього такий титул отримали очільники УГКЦ Мирослав Іван Любачівський (в 1985 році) і Любомир Гузар (у 2001 році). І саме кардинал Любомир Гузар брав участь у конклаві у 2005 році, коли Папою Римським було обрано Бенедикта XVI. На час обрання Папи Франциска кардиналу Любомиру вже виповнилося 80 років (у конклаві беруть участь кардинали у віці до 80 років).
До слова, у 2005 році Блаженнішого Любомира Гузара називали одним із “папабілі” (претендентів на Святий Престол). Він входив до двадцятки ймовірних кандидатів. Адже мав відповідний авторитет у середовищі всієї Католицької Церкви. Звісно, на рейтинги “папабілі”, що складаються експертами, кардинали, які беруть участь у конклаві, не зважають. Тож на балкон базиліки Святого Петра може вийти особа, яку мало хто впізнає.
