“Війна триватиме не менше як п’ять років”, “Війна може тривати понад десять років”, “Війна в Україні триватиме щонайменше до 2025 року”, — такі та інші прогнози ми часто чуємо від українських та іноземних аналітиків. А що думають про нинішній етап і терміни закінчення війни українські захисники?
— Ворог дуже активізувався. До гарячих напрямків додався Харківський. Це погана ознака, — каже військовослужбовець ЗСУ Ігор Криворучко. — Нас бентежать офіційні заяви про те, що на Харківському напрямку облаштовано фортифікаційні укріплення і що військові тримають оборону. Найімовірніше, посадовці перебільшують, частина фортифікацій є лише на папері...
Пригадую, як трохи більше ніж пів року тому нас перекинули на Авдіївський напрямок. Ми поступово відступали і сталу оборону змогли зайняти аж на околицях Степового. Втрати окупантів в атаці часто були меншими, ніж наші в обороні. Однак у новинах я читав фантастично-оптимістичні повідомлення, які були прямо протилежними тому, що я бачив на лінії боєзіткнення.
Припускаю, що така сама ситуація на Харківщині. Дуже хотілося б бачити арешти, реальні вироки і конфіскацію майна відповідальних за побудову оборонних укріплень на цій ділянці. Неприпустимо, що хтось наживається під час війни.
— Нинішній етап війни — найтяжча її фаза після 2014 року, ми (військовослужбовці) закінчуємось, бракує сил та засобів триматися, ми відходимо, але все ще тримаємось, і не завдяки здоровому глузду, а всупереч йому, — каже Сергій Назаренко, лейтенант 503-го окремого батальйону морської піхоти. — Зараз ворог проводить маневри на півночі від Харкова та наступає по всьому фронту, щоб скувати нас боєм, щоб ми не розуміли, куди кидати резерви. Противник розтягує нашу оборону і поступово домагається успіху.
Що потрібно, аби це зупинити? Усвідомлення кожним, що все має бути для перемоги. Крізь призму “а чи наближає це перемогу” треба дивитись на всі свої рішення. Ще не все втрачено і ще є можливість вистояти, але для цього ми повинні стати нацією, сім’єю, народом.
— Які проблеми у війську бачите?
● І. Криворучко:
— Чинному головнокомандувачу Сирському військо дісталося з дефіцитом боєприпасів, загальною виснаженістю особового складу та проваленою мобілізацією. Щоправда, багато підрозділів уже виходили на ротацію і тепер повертаються з новими силами. Є великі сподівання на те, що невдовзі отримаємо боєприпаси і техніку від американців. Імовірно, до цього додадуться авіація та ракети далекої дії. Отож ситуація може змінитися на краще.
— Треба змінювати менеджмент і шукати нові, нелінійні способи зупиняти ворожу піхоту та відбивати втрачені позиції, — вважає військовослужбовець ЗСУ Сергій Пономарчук. — Тотальна більшість в армії — люди, які прийшли з цивільного життя. А командувати ними часто ставлять “затягнутих” майорів, “полканів”, деяким із яких просто подобається командувати, а не вирішувати поставлені завдання. Ще один негативний момент — знімають авторитетних бойових командирів, а на їхнє місце ставлять кадрових, з низьким рівнем компетенції.
— На вашу думку, як довго може тривати війна?
● І. Криворучко:
— Війна може припинитися так само раптово, як і почалася. А може тривати ще довго. Держава має готуватися до нескінченного ведення війни, готовність воювати наближає мир значно більше, ніж його очікування.
— Війна не закінчиться ще ні цього року, ні наступного. Це могло б статися хіба що у двох випадках: якби ми капітулювали чи якби здох Путін, — каже офіцерка ЗСУ Олена Білозерська. — Оскільки першого, на щастя, не трапиться, а друге від нас поки що не залежить, то навряд чи війна скінчиться так швидко. Може бути якесь тимчасове заморожування бойових дій.
— Яким ви бачите закінчення війни? Якою мала б бути наша перемога?
● О. Білозерська:
— Як на мене, перемога — це повернення контролю над всією міжнародно визнаною територією України в кордонах 1991 року, виплата агресором репарацій, в ідеалі — розпад Росії. В іншому разі загроза від неї не зникне, а буде лише відтермінована.
● І. Криворучко:
— У 2022 році на патріотичному піднесенні здавалося, що ми не можемо погодитися на менше, ніж на відновлення кордонів України станом на 1991 рік. Тепер розуміємо, що наша перемога залежить не лише від результатів на полі бою, а й від військової та матеріальної підтримки західних країн.
Щиро кажучи, я не маю чіткої відповіді стосовно того, яким має бути кінець війни. Тому що не знаю об’єктивної ситуації з наявними у нас озброєнням та людськими ресурсами, не знаю стратегічних задумів військово-політичного керівництва країни.
● С. Назаренко:
— Якою буде перемога? Гіркою вона буде. Та вона вже гірка, а буде ще гіркішою.
