Родом воїни з села Озерна, що на Тернопіллі. До повномасштабного вторгнення Андрій займався бізнесом, а Сергій вчився на хореографа, згодом став цирковим артистом. Служили брати Ушкевичі в 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. 17 липня 2022 року на Харківщині поліг 27-річний Сергій. А 3 листопада ворожа куля наздогнала на Луганщині 36-річного Андрія.
“Мали ми з чоловіком трьох синів: Андрія, Олега та Сергія. Залишився тільки середульший — Олег, а двоє стали ангелами, — зі сльозами розповідає мати воїнів Ольга Ушкевич. — Не знаю, як я це пережила... Але треба жити далі. Бо є ще один син, невістки, онуки. Є мої ангели, з якими щодня розмовляю. Так і минає день за днем”.
Ольга Ушкевич — з родини засуджених радянським режимом. Її мама (псевдо “Квітка) була в УПА, відбувала покарання в Сибіру. Отож з молоком матері брати Ушкевичі увібрали патріотизм, вміння постояти один за одного. “Сини допомагали мені вдома, на городі, на кухні, були веселі, радісні, добрі, занадто не бешкетували. Одне слово, золотих дітей Бог мені дав”, — провадить далі мати.
Після закінчення школи Андрій навчався на взуттєвика. проте працювати за фахом не хотів, став їздити по заробітках. Згодом з братом Олегом відкрили фірму, що займалася працевлаштуванням українців за кордоном. У 27 років одружився з односельчанкою Іриною. У подружжя народилися дві донечки: Вероніка й Анастасія. “Андрій був дуже трудолюбний, міг добами працювати. Але кожну вільну хвилину проводив з дружиною та доньками. Вони були для нього сенсом життя. Коли брат дивився на своїх донечок, то аж світився від щастя”, — згадує Олег Ушкевич, брат воїнів. За зароблені гроші Андрій збудував власний дім, в який перейшов жити з родиною за два місяці до початку повномасштабного вторгнення.
Натомість Сергій мав творчу натуру. Закінчив Дубенський фаховий коледж культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Опісля залишився там викладати, а далі пішов навчатися у Київську муніципальну академію естрадного та циркового мистецтва. Жив у столиці, ще під час навчання став еквілібристом, виступав з цирковою трупою в Україні та за її межами. “Син багато тренувався, дотримував жорсткої дієти, бо згодом ще зайнявся бодибілдингом”, — зауважує мама. За її словами, Сергій мріяв купити житло в Києві, одружитися. Не раз матері казав, щоб готувалася — буде в столиці онуків няньчити. Та всі мрії й сподівання братів Ушкевичів перекреслила велика війна.
Першим на захист України став Сергій. Про те, що син у війську, мати дізналася у сільському магазині, бо неньці він не хотів нічого казати, аби та не хвилювалася. Воїн брав участь у визволенні Бучі, Гостомеля, Ірпеня, згодом став військовим інструктором зі стрілецької справи у 169-му навчальному центрі “Десна”. Тримав рубежі на Харківському напрямку у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
Старший брат Андрій активно волонтерив, возив власним мікроавтобусом допомогу на Житомирщину та Київщину. Одного разу прийшов додому і сказав: “Мамо, я йду на війну. Не можу інакше”. Став стрільцем-помічником гранатометника й доєднався до лав 92-ї бригади, де снайпером служив молодший брат. На фронті вони завжди були поруч, допомагали один одному і побратимам. “Навесні Сергій, наче передчуваючи свою загибель, просив мене сфотографувати, як цвітуть вишні в нашому саду. А вони тоді цвіли рясно та буйно, як ніколи. 16 липня синочок написав мені, що завтра зідзвонимося... А наступного дня його не стало”, — з болем розповідає пані Ольга.
Андрій Ушкевич під час служби дістав два бойові поранення-контузії, частково втратив слух, але далі воював. Напередодні загибелі воїн, як і брат, сказав матері: “У мене все добре. Йду відпочивати. Завтра зідзвонимося”. Мати чекала дзвінка, а його все не було й не було... 3 листопада воїн загинув від вибухових поранень поблизу села Андріївка, що на Луганщині. Ірина, Андрієва дружина, сказала донькам, що їхній татко став ангелом. Як і дядько Сергій.
Поховали воїнів поруч у рідному селі. Андрія та Сергія Ушкевичів посмертно нагородили орденами “За мужність” ІІІ ступеня. Крім того, старший брат відзначений медаллю “Захиснику Вітчизни”.
