Пані Ольга Шуль народилася в селищі Воля-Буховська неподалік Ярослава, нині це територія Польщі.
“Її сім’я була заможною, дідусь мав магазин. У родині виховувалося п’ятеро дітей, — розповідає донька ювілярки Любов Гончаренко-Шуль. — Після закінчення школи Ольга здобула фах продавчині”.
Зі своїм майбутнім чоловіком, скромним та працьовитим кравцем Йосипом Шулем красуня Ольга познайомилася, коли той шив пальта для її сестер. Пара побралася у 1944 році. У подружжя народився син. Коли йому було п’ять місяців, сім’ю Шулів депортували. Родина опинилася в Україні, на Прикарпатті. Жили спочатку в селищі Гвіздець, а у 1951 році переїхали до Коломиї. Пані Ольга працювала офіціанткою, а пан Йосип — закрійником. У Шулів народилося четверо дітей, з яких вижили троє. У 1992 році відійшов у засвіти пан Йосип. Дуже сумувала та побивалася за коханим пані Ольга. Нині у неї шестеро внуків та шістнадцятеро правнуків і праправнучка.
За словами доньки, матір часто запрошували за господиню на великі й гучні покутсько-гуцульські весілля. “А нічого кращого за фірмовий мамин сирник я не їла”, — каже Любов Гончаренко-Шуль. До речі, улюблена страва пані Ольги — банош з підливою з білих грибів.
Та найбільше її пам’ятають у Коломиї як берегиню місцевого храму. Коли на початку 1990-х років у приміщенні колишнього магазину почали облаштовувати церкву священномученика Йосафата, пані Ольга допомагала в усьому. Згодом приводила до храму онуків і правнуків.
“Наша родина дуже побожна. Навіть у радянські атеїстичні часи мама нас водила підпільно до церкви”, — згадує Любов Гончаренко-Шуль.
Нині жінка разом з рідними щоранку та щовечора молиться на вервиці за Україну та наших захисників. Парох храму святого Йосафата отець Володимир Касіян називає її духовною бабусею українських вояків.
