Олександр Луценко приєднався до лав ЗСУ навесні 2023 року. Не раз наголошував: “Я так люблю Україну, що битимусь за неї до кінця”. Життя солдата обірвалось унаслідок артилерійського обстрілу у вересні того ж року під Куп’янськом. У нього залишились батько, дружина, син та дві доньки.
Олександр народився у Могилеві-Подільському. “Після закінчення аграрного ліцею Сашко працював різноробочим, усі казали, що в нього золоті руки, — розповідає Ігор Поповський, староста Качківського старостинського округу. — Згодом він одружився з мешканкою нашого села й переїхав у Качківку. Замінив тата її старшому сину. У 2010 році в подружжя народилась дочка Софія, а через рік — Юлія”. З часом родина перебралася мешкати до Тульчина, де голова сімейства працював на птахофабриці.
Навесні 2023-го чоловік отримав повістку й відразу заявив дружині та дітям, що піде на фронт. Олександр служив номером обслуги протитанкового взводу. В одній з останніх розмов із рідними зізнався, що хотів би для онуки — донечки старшого сина — передати кульки, щоби порадувати її. Але так і не встиг. 24 вересня поблизу Кисилівки на Харківщині в машину, в якій їхав Сашко і ще четверо захисників, влучив артилерійський снаряд. Загинули всі. Дружина їздила на упізнання коханого, тіло було сильно понівечене. Ідентифікували воїна за слідами давнього перелому й шрамами.
Під час жалобної ходи в Качківці поруч з близькими та односельцями полеглого Героя проводжав... місцевий лелека. Птах був поруч і під час церемонії прощання, коли всі стояли навколішки. Згодом злетів і кружляв у небі. А коли процесія з хрестом, прапором і портретом загиблого входила у ворота цвинтаря, птах уже зустрічав їх там.
“Всі побачили у цьому певний знак: навіть птахи шанують тих, хто віддає своє життя за мирне небо, — додає Ігор Поповський. — А історія цього лелеки неординарна. Його, безпорадного, навесні знайшла й врятувала від загибелі донька місцевих мешканців. Згодом бузько став улюбленцем дітлахів та дорослих. Нещодавно на зимівлю птаха забрав вінницький зоопарк, а навесні він знову повернеться додому”.
До речі, одна з односельчанок виконала волю Олександра — подарувала його онучці надувні кульки й сказала: “Дідусь їх тобі передав і пішов на небо збирати зірочки...”