Ми публікуємо листи тих, для кого мамині слова — найміцніша броня. Українські бійці на передовій щодня моляться та нетерпляче чекають зустрічі, щоб сказати: "Мамо, я вдома!"
...У 18 він отримав повістку й пішов до армії. Далі став контрактником і виявив бажання служити в АТО.
"Мамо, пам'ятаєш гойдалку, на якій ти розповідала мені, що коли виросту, то зможу робити все, що захочу? Я виріс і вирішив боронити нашу країну від окупанта. А пам'ятаєш, як я впав з цієї гойдалки і роздер коліна до крові? Тоді ти сказала мені, що треба бути сильним, не можна скиглити. Сьогодні я — сильний, я ненавиджу скигління. Ти вчила мене, що треба захищати старших, слабших і хворих, треба любити і оберігати свою країну. Тож час настав, мамо. Я йду боронити Україну. Мамо, це все заради тебе
Рідненька, обіймімося... Усе буде добре. Я дорослий, мамо. Я зробив свій вибір. Не вини себе. І не плач... Я хочу, щоб ти завжди усміхалася. За будь-яких обставин".
...Ми обдзвонили десятки українських бійців з пропозицією привітати маму зі святом. Це дивовижно, як умить змінювався голос цих відважних людей. Ті, що не бояться куль і окопів, ніжно і дещо розгублено промовляли: "Лист мамі? Моїй мамі?" Одні одразу погоджувалися. Інші соромилися виявляти свої почуття.
Я завмерла в очікуванні листів. Адже мала стати першою, хто зможе прочитати їх.
І ось отримую перші листи від бійців... На очах мимоволі з'являються сльози. Любов дитини до своєї матері — вона безмежна.
Мами. Їхня любов тримає світ. Їхні серця — хранителі добра. Їхні душі — найсильніші обереги. У день, коли весь світ низько вклоняється їм до ніг, хочеться, щоби кожна жінка, яка має горде звання "мама", була щасливою.
Юрій Каплета, 31 рік, смт Зайцеве:
"Привіт, мамо! У мене все добре, не турбуйся! Пишу тобі, щоби подякувати. Дякую, що вже 31 рік терпиш мій складний характер. Дякую за те, що завжди готова віддати останнє. Останнє, що в тебе є. Тепер прийшов мій час. Оберігати твій спокій. Дбати про твою безпеку. Про нашу безпеку. Про нашу землю.
Мамусю, ти у мене найкраща, чуєш? Я не знаю, чи є на світі хоч якесь слово чи вчинок, який передасть усю мою вдячність тобі. Дякую за правильні слова, які вже давно стали для мене оберегом на передовій. Ти виховала у мені справжнього воїна.
Мрію про той день, коли я зможу міцно-міцно обійняти тебе. Розповісти про свої будні тут. Ти будеш пишатися своїм сином! Обіцяю!"
Яна Червона, 29 років, Світлодарська Дуга:
"Мамо... Ніколи не думала, що доведеться писати тобі листа, будучи далеко на Сході... Я знаю, як ти хвилюєшся, бо кожен день завалюєш мене СМСками: "Доню, як ти?" А я завжди відповідаю "Мамо, все 4.5.0" І ти вже давно знаєш, що означає цей шифр, хоч і не маєш прямого стосунку до війська.
Пробач, що погано спиш ночами й іноді плачеш мені у слухавку. Матусю, не треба! У мене все 4.5.0. Сьогодні, завтра і завжди! Я просто не могла всидіти вдома, просто не могла триматися осторонь, просто маю бути тут. Пообіцяй мені усміхнутись! З Днем матері, моя рідненька!"
Марина Валицька, боєць 46 ОБСпП "Донбас-Україна", м. Горлівка:
"Мамо, немає на світі слів, які могли б передати всю мою любов до тебе. Ти — моя найрідніша, найвірніша, найважливіша людина у цілому світі.
Знаєш, мам, недавно після чергування на блокпосту я повернулась у бліндаж і згадала той вечір, коли ти вкладала мене, маленьку, у ліжечко. Я бешкетувала, а ти, як завжди, лише усміхнулась, гладила по голівці, і я засинала. Знаю, я для тебе завжди буду тією маленькою бешкетливою дівчинкою.
Дякую, що ти передала мені свої найкращі риси. Кожного разу, коли побратими кажуть мені, що я справедлива і добра, відповідаю: "Така, як моя мама!"
Бажаю тобі здоров’я, радості та щастя. Мамо, навіть якщо між нами кілометри, наші серця б’ються в один такт! Ти ж відчуваєш, правда?
Твоя Місечка"
Мирослав Олійник, 19 років, Світлодарська Дуга:
"Мамо, вибач! Все пішло не за планом.
Ти хотіла для мене спокійного майбутнього, а я пішов на ризик. Одною ногою я завжди в небезпеці, хоча постійно повторюю тобі: "Я фартовий!"
Правду кажучи, що ніколи не думав, що доведеться писати тобі щось схоже. Мамо, мамочко, мамусю! Якби ти знала, як багато я хочу тобі сказати. У моїй душі так багато любові та хвилювання за тебе!
У мене все добре, ти вчила мене не здаватись. По-іншому я не вмію.
Мамо, я подумки завжди з тобою. Люблю тебе завжди і всюди. І пообіцяй не хвилюватись!"
Роман Заремба, 39 років, смт Зайцеве:
"Найрідніша моя! Тут, на Сході, я дуже часто бачу яскраві сни. Інколи прокидаюсь, наче від твого магічного дотику руки. Та коли розплющую очі, то бачу, що це лише сон. Рідненька, дякую тобі за життя, за твою щиру турботу і ласку, за те, якою людиною я став. Твоя любов дає мені наснагу в пекельному бою.
Мамо, я буду боротися за мир і злагоду для кожної родини. Ми переможемо!
P. S. Сьогодні перед вечерею знову згадав смак тієї улюбленої каші з вишнями, яку ти називаєш "хамулою". От якби хлопці зі мною спробували...
Назар Ільницький, 25 років, м. Горлівка:
"Найдорожча, наймиліша, найрідніша моя матусю! Щиро вітаю Вас із Вашим днем. Дякую Вам за всі Ваші турботи та переживання, за те тепло, яке Ви постійно випромінюєте. Дякую Вам за Вашу невгамовну енергію та бажання зробити все, щоб Ваші діти почувалися у безпеці, щоб всі біди і негаразди обминали нас.
Я гордо і впевнено можу сказати, що моя мама - найкраща. Бажаю вам справжнього весняного настрою та позитиву. Нехай втіляться у життя усі Ваші задуми, а ми Вам у цьому допоможемо.
Сумую за Вами".
Вадим Винничук, 23 роки, смт Зайцеве:
"Мамусю, а пам'ятаєш, яким розбишакою я був у дитинстві? І так кумедно підходив до тебе, коли щось накоїв, і шепотів: "Мааааам, вибач, я більше так не буду!" Ти на секунду насуплювала брови, а потім пробачала, одразу! І я розчинявся у твоїй щирій усмішці...
Моя рідненька, бажаю тобі міцного здоров'я і море щастя! Прожити ще довгі-довгі роки, дочекатись онуків та правнуків. Вони, напевно, також будуть ще тими бешкетниками, але твоя любов та розуміння допоможуть виховати їх правильно.
Ти дала мені життя, яке я обіцяю прожити гідно, дбаючи про тебе, нашу родину та нашу землю.
Я люблю тебе, мамо!"
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
Записала Христина БІЛЯКОВСЬКА
