"Я два тижні був у комі", - зірка фільму "Сторожова застава" досі судиться через жахливу ДТП

В Україні з'явився новий кумир тінейджерів — 17-літній Данило Каменський. Він зіграв головну роль у фільмі "Сторожова застава", який торік увійшов до трійки лідерів вітчизняного кінопрокату.
 
Стрічку вже продали до Франції, Індії, Китаю, В'єтнаму, Кореї та інших країн. Випадок для нашого кіно — безпрецедентний, пише газета "Експрес".
 
— Даниле, більшість юних глядачів (і не тільки) у захваті від "Сторожової застави". А ти задоволений тим, як зіграв?
 
— Звичайно, мені, як і будь-якому акторові, хочеться себе трохи покритикувати. Коли дивлюсь на екран, то розумію, де можна було зробити краще, де я не дотягнув, а де просто затупив. (Усміхається). Втім, це ж мій дебют у кіно... А загалом, переглядаючи "Сторожову заставу", іноді ловив себе на думці: "Блін, це реально круто!"
 
— У фільмі багато різних трюків і небезпечних ситуацій. Скажи чесно: сам усе виконував чи дублери?
 
— Ой, мене весь фільм б'ють, кидають, топлять, знову б'ють, стріляють у мене або ж я падаю з коня і т.д. (Сміється). Небезпечних трюків справді було дуже багато, й десь 80% я виконував сам. Насамперед ті, де знімали великим планом. А ось там, де мого героя видно зі спини, працювали вже дублери. Як на конях, так і у воді.
 
Та все ж 2,5 місяця я відвідував заняття верхової їзди та місяць — дайвінгу. А одного разу під час зйомок довелося провести на глибині 5 метрів чотири години поспіль! Уявіть собі: ти сидиш під водою, мучишся, а на екрані потім виходить секунд 5. (Усміхається). Взагалі при монтажі чимало сцен вирізали, бо матеріалу було на три години, а до фільму ввійшло лише півтори!
 
— Кажуть, частину стрічки знімали в Карпатах?
 
— Так, зокрема, на Скелях Довбуша. До речі, це була моя перша поїздка в Карпати. І я пережив незабутні емоції. Тамтешні пейзажі просто неземні! Прикро, що у нас, в Україні, дуже багато красивих, класних, офігенних місць, а ми досить часто знімаємо не на натурі, а в павільйонах. Хоча зарубіжні режисери, навпаки, приїздять до нас, щоб зафільмувати ті локації. Мене це трішки засмучує... А в Карпати дуже хочу повернутись. Якщо не на зйомки, то хоча б на відпочинок.
 
— Як тобі смак популярності, що звалилась на тебе після виходу картини на екран?
 
— Ну, на зоряну хворобу я не захворів — і слава Богу. (Усміхається). Зрештою, з часу зйомок фільму я виріс та змінився. Тому сьогодні мене не часто десь впізнають. Навіть у товаристві акторів. І це трішки прикро... Правда, я веду свій профіль в Інстаграмі, тож затяті шанувальниці знають, як тепер виглядаю.
 
Чи звик я до уваги дівчат? Так, уже звик. (Усміхається). Спершу в соцмережах намагався відповідати всім, але потім перестав. Безумовно, це дуже приємно, але я не маю стільки часу! До того ж, у мене є дівчина, тому особливо не розпорошуюсь. Хоча нині наші стосунки проходять випробування відстанню: я перебрався до Києва, а вона залишилась у Полтаві.
 
— Не можу не спитати про ДТП, у яку ти потрапив торік. Хотілось би почути з перших уст: що насправді тоді сталося?
 
— Це трапилось на одному з проспектів у Києві. Я ловив машину й не помітив вантажівку, яка здавала назад. Було ж темно і вона рухалась тихо. Водій просто збив мене й переїхав. Ось так. На жаль, "швидку" довелося дуже довго чекати. У лікарні з'ясували, що в мене дві тріщини в тазу й травмована селезінка (її довелося видалити). Два тижні я був у комі, та потім мене відкачали, слава Богу.
 
До слова, коли прокинувся й мені сказали, скільки був без тями, то я просто офігів. Тих двох тижнів насправді ніяк не відчував. Для мене все було, ніби якийсь сон. Деякі люди, які пережили кому, розповідають, що бачили себе, ніби боку. Я ж нічого не бачив, нічого не чув. Принаймні не пам'ятаю... Опісля певний час ходив на милицях, а потім став на ноги.
 
Про те, що я пережив тоді, згадую просто, як про випадок, а не про щось трагічне. Знаєте, ця ситуація багато чого мене навчила, я став трішечки досвідченішим і подорослішав. Єдине, що мене ще мучить: суд із водієм вантажівки затягується. Невідомо, скільки ще триватимуть паперова тяганина й тріпання моїх нервів.
 
— Даниле, ти вже визначився, куди вступатимеш цього літа?
 
— Так, до Київського університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. На акторський. Тепер якраз гаряча пора: готуюсь до ЗНО, що буде вже за два тижні, а далі — творчі консультації та вступні іспити. Сподіваюсь, що десь у середині літа зможу нарешті спокійно видихнути. Бо тепер дуже багато думаю про ті випробування, трохи переживаю та нервую. Ну, як усі абітурієнти. (Усміхається).
 
Головні новини за добу — в нашій щоденній розсилці y Telegram
 
Передрук або цитування матеріалу — лише з дозволу редакції
 
Богдан БОНДАРЕНКО
 

ГОЛОВНІ НОВИНИ

15.11.2018
:
14.11.2018
показати більше