Аркадій Фішман за професією інженер-технолог. Після початку повномасштабного вторгнення переїхав зі Слов’янська на Тернопільщину разом із сином, якого виховує сам. Два роки тому чоловік сконструював... диван на колесах. А днями разом зі своєю подругою Оленою Дунець вирушив на ньому в тур Україною.
Стартували мандрівники із Заліщиків, уже відвідали Тернопіль, Хмельницький, Вінницю. Кінцева точка — Київ. Загальна протяжність маршруту, який планують подолати, становить 650 кілометрів.
“Вдома, у Слов’янську, я розробляв обладнання для заводів. У вільний час мені подобалось експериментувати, створювати щось своє. Першим моїм винаходом став інтроцикл — велике колесо, десь приблизно на два метри. Встановив туди двигун, контролер та акумулятор, отож можна сідати всередину та їхати. Мріяв запатентувати його та виготовляти на комерційній основі, але завадила війна. Власне через неї із сином Давидом переїхав до Заліщиків, — розповідає Аркадій Фішман. — Вже тут виникла ідея створити щось цікаве, аби підбадьорити людей у цей важкий час. І от придумав диван на колесах. Встановив на нього двигун, акумулятори та контролер від інтроцикла. Гальма придбав на ринку за 220 гривень. Довжина дивана — два метри, висота — метр, ширина — 80 сантиметрів. Блакитну тканину купив на барахолці. З часом модернізував його, встановивши більш потужне електрообладнання. Загалом витратив на свій винахід десь 30 тисяч гривень. Коли їдемо з дитиною на дивані до парку, то всі оглядаються, фотографуються, усміхаються. Бачу, як у людей підноситься настрій”.
За словами співрозмовника, на передовій воює його рідний брат і багато друзів. Пан Аркадій виховує сина самотужки, тому не має можливості служити. Проте постійно допомагає закривати збори. Каже: якось подруга Олена запропонувала йому влаштувати благодійний тур містами України, щоб зібрати на евакуаційні дрони для ЗСУ 2 мільйони гривень.
“Нині такий час, що досить непросто закривати збори. Люди втомились, тому треба бути оригінальним. Хтось скаже, що ми божевільні. Але я готовий на все, щоб підтримати армію. Тому зважився на диван-тур, — додає Аркадій. — Всередину поклали найпотрібніші речі, зарядні пристрої, запасні колеса, деталі на випадок поломки. Наш диван їде зі швидкістю 10 кілометрів за годину. Без підзаряджання можемо подолати 60 кілометрів. А заряджаємось від звичайної розетки на заправках чи в кафе. На дивані є скан-код, куди можна донатити. Люди охоче підходять й фінансово допомагають. Коли повз проїжджають машини, і водії, і пасажири відразу виймають камери і з вікон фотографують нас”.
Цікавлюсь у волонтера, як реагують на його диво-диван поліцейські. Пан Аркадій усміхається та додає — при в’їзді у місто зупиняють. “Ось у Вінниці навіть селфі на дивані робили, тому все добре, — каже волонтер. — Наш транспортний засіб не підлягає реєстрації, бо він щось на кшталт електровелосипеда. Коли чую якийсь хейт щодо нашої ідеї, то завжди відповідаю: “Якщо наш диван здатний доїхати до Києва, то уявіть, що на полі бою зроблять з окупантами наші дрони, придбані під час цієї подорожі”.
