...Здалеку чути голоси тварин. Аби їх побачити, разом із Романом Яковином йдемо за декілька сотень метрів у видолинок. Дорогою чоловік розповідає, що захоплення сільським господарством у нього з дитинства. Він змалку любив садити дерева й доглядати домашніх тварин. Але фермером пан Роман не став, обрав професію стоматолога. Каже, що свою роботу любить. Проте дуже хотів мати власне господарство.
Десять років тому пан Роман взяв два гектари землі й посадив 27 сортів яблунь, 14 сортів груш, декілька сортів вишень, черешень та слив. Сад ріс, Роман вчився господарювати. Окрім садівництва, взявся за тваринництво. “П’ять років тому я купив та привіз у Підлужжя угорських волохатих свиней — мангалиць. Згодом — двох сірих угорських корів і бичка”, — з гордістю розповідає пан Роман.
Тепер на фермі є 30 угорських корів, сім буйволів, шість віслюків, одна шотландська довгошерста корова, бізон, коза. Найкраще “спілкуються” з відвідувачами коза та віслюки, які сміливо підходять до людей, беруть із рук почастунок та бігають за дітьми вздовж загороди наввипередки. Решта тварин до людей близько не підходять. Але за буйволами, бізоном та угорськими коровами можна спостерігати, коли вони пасуться.
Уся худоба в теплу пору року — на вільному випасі, а в дощову погоду й взимку перебуває у просторих стайнях. “Найбільше клопотів з буйволами. Вони споживають удвічі більше корму, аніж звичайні корови, бо більші за розмірами. Вага самця може сягати до тонни, а самиці — до 800 кілограмів, — пояснює фермер. — Ці тварини мають сильний імунітет, майже не хворіють. Проте потребують багато уваги й любові”, — каже Роман Яковин.
У час війни чоловік впускає на територію ферми всіх охочих безплатно. Її з радістю відвідують діти з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, військові та їхні родичі.
