Михайло Яблонь з дитинства захоплювався футболом, займався бігом, виступав на різних змаганнях. Навіть думав вступати до фізкультурного коледжу. “Та в мене було покликання — служити Богу”, — каже священник.
Коли Михайла Яблоня призначили душпастирем у село Тустань, він, окрім духовної праці, почав грати у футбол. Це було дивовижею, люди спеціально приходили на стадіон, щоб подивитися на отця-футболіста. Тепер же священник разом із парафіянами ходить у піші прощі, у кількаденні походи з наметами в гори, зокрема здійснює щорічне сходження на Говерлу. Словом, душпастир активний та спортивний.
“Після повномасштабного вторгнення люди спершу були розгублені, пригнічені. Але дуже швидко зібралися з силами і духом: хтось пішов захищати Україну, хтось — волонтерити, — розповідає отець Михайло. — Наприкінці березня 2022-го, під час Літургії перед Вербною неділею, я подумав, а чому б мені з людьми не молитися... на стадіоні. Так, у селі є гарний, добротний храм. Але хотілося щось змінити, якось об’єднати людей. Зрештою, молитися можна всюди, не лише у церкві”. А ще душпастир каже, що хотів поєднати спорт і молитву. Про свій намір повідомив парафіянам. Ті здивувалися, але...
Уперше на стадіон за закликом отця Михайла прийшли семеро тустаньчан. Молитву розпочали о 21.00. Саме о цій порі, зазначає отець Яблонь, у різних соцмережах транслюють молитви на вервиці. Священник вирішив, що людям варто відходити від гаджетів, але водночас і не пропускати молитву. Тому й поєднав молитву на вервиці й пробіжку. За словами отця Михайла, виглядає це так: присутні промовляють початкові молитви на вервиці, далі — йдуть, а згодом — біжать. Біжать тоді, коли моляться 10 разів “Богородице Діво...”. Роблять це не вголос, а кожен у думках, бо промовляння під час бігу недобре для дихання. Коли закінчується десяток вервиці, усі зупиняються та слухають “розважання” (роздуми над релігійною подією та застосуванням її до себе чи певного часу. — Авт.). А згодом знову біжать. Усі молитви — за мир, припинення війни й наших воїнів. До речі, 22 мешканців Тустані сьогодні героїчно захищають Україну в лавах ЗСУ.
Ефект від новації, мовить священник, був після першого дня. До отця Михайла підійшла дружина військового й сказала, що вона протягом кількох тижнів не могла спати, бо дуже переживала за чоловіка. А після молитви та пробіжки заснула, як немовля. Згодом молитися на стадіоні почали щодня 20 — 45 осіб віком від 10 до 55 років. Триває молитва 20 — 30 хвилин. А ще після пробіжки та молитви будь-хто з присутніх може попросити священника та інших людей помолитися лише за нього. Роблять це в колі, тримаючись за вервиці. Священник зазначає, що це в жодному разі не ритуал, а душевна та духовна підтримка тих, хто просить про колективну молитву. “Це — символічне коло єдності та підтримки”, — зауважує отець Михайло Яблонь.
