“Церемонія весілля у розпалі, я говорю привітальні слова, молодята обмінюються обручками. Аж раптом їхні маленькі братик і сестричка підбігають до мене, обіймають і... плачуть! Хоч як я трималась, не розплакатись не змогла! Дарма що давати волю сильним емоціям — табу в моїй роботі, — каже 59-річна Олена Паньків, ведуча весільних церемоній у Львівському міському РАЦСі. — Не можна плакати, бо тоді розридаються і молодята, і гості, й весілля перетвориться на сльози-зойки!”
Олена Паньків за освітою режисерка, а стати церемоніймейстеркою було її мрією. І ось уже 39 років вона — ведуча весіль. За день жінка “розписує” 9 — 10 пар.
“А я за освітою юристка, але теж вирішила стати церемоніймейстеркою, — каже 47-річна Ніна Малик, яка вже 26 років працює в Косівському РАЦСі на Прикарпатті. — За день реєструю по 3 — 4 шлюби. Працюю від 8.00 до 17.00”.
— Скільки триває одна весільна церемонія?
— Скорочена, коли молодята обмінюються обручками та отримують свідоцтво, — 5 хвилин. Урочиста церемонія триває 20 хвилин. На неї запрошуємо музикантів. Молодята готують промови одне одному, розкорковують шампанське, цілуються, дякують батькам. А ми ведемо це все дійство, керуємо процесом.
— Який дрес-код ведучої весільних церемоній?
Н. Малик:
— У нас немає дрес-коду. Я зазвичай проводжу церемонії в національному вбранні — вишиванці, спідниці. Одягаю туфлі на підборах, прикраси. Зачіску та макіяж роблю сама — перед виходом з дому або вже на роботі. У нас немає стиліста, але за роки роботи я вже навчилась “наводити красу”. Головне — мати святковий, але стриманий вигляд.
У нас немає стиліста, але за роки роботи я вже навчилась “наводити красу”.
О. Паньків:
— У нашому РАЦСі є гардероб. Мій улюблений костюм — світлі спідниця та блузка з мереживом, поверх якої — жилетка. Також у нашому гардеробі маємо довгі сукні та вишиті костюми.
— Голос і дикція — теж дуже важливі для такої роботи. Як їх удосконалюєте?
Н. Малик:
— Мені доводилося самостійно вчитися бути ведучою весільних церемоній — для цього декламувала багато скоромовок, начитувала тексти з різною інтонацією.
О. Паньків:
— А я й досі щоранку перед виходом із дому читаю скоромовки та роблю спеціальні дихальні вправи. Це допомагає впевненіше почуватися на церемоніях.
— А сценарії церемоній самі укладаєте?
О. Паньків:
— Не зовсім — маємо заготовлені сценарії від управління культури. Але на побажання молодят можемо змінювати текст. Приміром, коли розписуються свідки Єгови, то стандартну церемонію трохи змінюємо — вони не стелять рушник, не кланяються батькам. Деякі молодята просять, щоб в тексті було менше лірики, щоб не заплакати ще на початку церемонії.
— Які урочистості запам’яталися вам найбільше?
Н. Малик:
— Якось у нашому РАЦСі сестри-близнючки одружувалися в один день — дуже цікаво було! А ще завжди захоплюють пари, які одружуються у зрілому віці. Кохання після 40 має свій особливий шарм.
О. Паньків:
— Мені пригадалась пара, де чоловік і жінка мали вже 70 років. Вони були самотніми, але на старості літ зустріли одне одного та закохались. На церемонію тоді прийшло багато гостей — їхні діти та онуки, друзі. Наречена була в чарівному білому платті, наречений — у святковому костюмі, дуже гарна пара!
Буває, молодий чи молода травмуються просто напередодні весілля і приходять на церемонію на милицях — не хочуть відкладати цю важливу подію. Такі пари також завжди мене зворушують.
— Скільки заробляють церемоніймейстери в РАЦСах?
О. Паньків:
— Із вирахованими податками отримую 6500 гривень на місяць. Так, це невеликі гроші, але я все одно дуже люблю свою роботу. Бо вона дає мені дещо більше, ніж заробіток, — яскраві емоції!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Міносвіти змінило Умови прийому на навчання до вишів
