Такий костюм, який називають “кікімора”, дозволяє проникати максимально близько до ворога й залишатись при цьому непомітним.
“Потреба в таких речах дуже велика, — каже Людмила Лучин, волонтерка з Івано-Франківська. — Коли ми вирішили їх виготовляти, відгукнулося досить багато людей. Одні приносили мішковину, інші — шили...”
Пані Людмила говорить, що процес плетіння “кікімори” не складний, але досить тривалий. “Якщо сітку плетуть одночасно восьмеро людей (четверо складають пучечки й четверо їх вплітають), то на це потрібно мінімум три дні, — розповідає жінка. — У нас працюють чотири цехи: одні розпорюють тканину й мішковину, другі плетуть сітки, треті прошивають пучечки ниток у довгі смужки, які пізніше четверті пришивають на попередньо викроєну тканину. Тому виходить так, що в загальному ми одночасно виготовляємо “кікімори” різними методами: на тканині й на сітці, завдяки нашим відданим швачкам, кравчиням і помічникам, які плетуть.
До речі, тканину нам дали волонтери з ГО “Дружина воїна”, а мішковину приносять люди. Також купуємо вогнетривкий матеріал, який поремо на ниточки й, міксуючи з іншими відтінками, вплітаємо у “кікімори”. Це потрібно для більшої безпеки воїнів”.
Вага одного такого костюма — приблизно 4,5 кілограма.
“На кінцевому етапі виготовлення дівчатка пришивають оберіг, аби бійці мали захист ще й з неба, — розповідає волонтерка. — Нині вже більше сотні захисних костюмів захищають наших воїнів у найгарячіших точках”.
До речі, до волотерської роботи долучаються не лише місцеві жителі, а й переселенці з центральних та східних областей України.
“Нам постійно потрібні люди для роботи, бо одні й ті самі помічники не мають можливості приходити щодня, — зазначає Людмила Лучин. — Хто плів раніше, тепер повернувся до роботи, або ж поїхав додому. Тому, якщо раптом матимете час та бажання, ми з радістю долучимо кожного охочого до своєї команди”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що у Польщі через надмірний попит здорожчали автомобілі
