У селищі Володимирець краєзнавці розробили інтерактивну гастрономічну карту, на якій поруч із назвами 14 сіл громади є 18 світлин автентичних наїдків. Біля кожного фото розмістили QR-код, перейшовши за яким можна ознайомитися з рецептом та історією давньої страви, і навіть подивитися відео про її приготування.
“Ідея створення такої карти в мене виникла після однієї з нарад працівників культури, — розповідає 46-річний Олег Босик, ініціатор етногастрономічної новації, історик та краєзнавець, інспектор управління соціокультурної сфери. — Там говорили, що подібні карти є в інших регіонах. “А чим ми гірші? — подумав собі. Нам теж є що показати і розказати”.
За словами Олега Босика, робота над створенням карти розпочалася у вересні минулого року. За місяць вона вже була готова. Над новацією працювали бібліотекарі й педагоги із сіл громади. І не тільки. Електронний варіант карти розробила Тетяна Осмолович, провідна спеціалістка селищної ради. “Попередньо ми мали рецепти наших старовинних страв. Їх збирали певний час та передавали у Володимирець, — зазначає співрозмовник. — Наша громада славна своєю кухнею, в основі якої багато картоплі, молочних та м’ясних продуктів, меду, грибів та ягід. Словом — усього, що було вдома у поліщуків”. На карті представили такі цікаві страви, як печена капуста в огірковому розсолі, вареники з чорницями, картопляна ковбаса з салом, юшка з грибами, гарбузова каша, сушена риба на околоті, маглаї з квасолею, борщ із сушеної риби, затира, молочний суп з пшоном, пиріжки з м’ясом по-володимирецьки тощо.
Є тут і страви з доволі незвичними назвами, як-от ланципупики та мудрило. Допитуюся конкретніше, що ж це за наїдки. Олег Босик каже: аби приготувати ланципупики, треба зварити бульбу в кожушку, почистити її та перемолоти у м’ясорубці, додати крохмаль, сіль, перець і замісити м’яке тісто. Із нього сформувати кульки завбільшки з волоський горіх і варити їх у киплячій воді декілька хвилин. Готові ланципупики зазвичай посипають зеленим кропом і подають зі шкварками та грибною підливою.
Щодо такої страви, як мудрило, то її назва походить від слова вимудрувати, тобто щось придумати. “Рецепт нам розповіла краєзнавиця Леся Гайдук, — продовжує ініціатор етногастрономічної новації. — Ця страва частково готується з картопляників (млинців з тертої бульби з додаванням борошна. — Авт.), які на Поліссі дуже люблять. Отож, треба взяти вчорашні деруни, якщо вони великі, то порізати, додати до м’ясної юшки, в якій зварена жменька пшона. І все — страва готова. Господиня “намудрила” смакоту. Тобто вчорашня їжа не пропала”.
Старовинні страви громади вже двічі представляли у селищі. Для багатьох вони були справжнім відкриттям. Коли сотні місцевих ознайомилися з тим, що готували їхні прабабусі, то взялися активно записувати рецепти та упроваджувати їх у щоденний вжиток. “До речі, чимало давніх страв наші господині-волонтерки відправляють захисникам на фронт. Тому про маглаї з квасолею чи пиріжки з м’ясом по-володимирецьки вже знають далеко за межами нашої громади”, — розповідає пан Босик.
Після війни у Володимирці планують провести великий гастрономічний фестиваль. Там зауважують: поліська кухня дуже багата та смачна. Але переконатися у цьому можна, лише скуштувавши давні місцеві страви.
