Одинадцятирічний Максим Бараболя навчається у 6 класі Копичинецького ліцею №2. Хлопчик — надзвичайно творчий, він пише власні пісні, грає на музичних інструментах і завдяки цьому збирає кошти на підтримку ЗСУ.
“Ще з шести років наш син став проявляти інтерес до музики, — розповідає Роман Бараболя, тато хлопчика. — У другому класі ми записали його в музичну школу, і він навчався грати на акордеоні, згодом почав займатися ще й на синтезаторі. Син дуже любить співати — він самостійно розучив багато українських пісень, співав і акомпанував собі на інструменті”.
За словами тата, коли почалася велика війна, хлопчик перестав грати й співати. Адже дуже переживав за те, що відбувається у країні.
“Мене як військового пенсіонера призначили командиром тероборони Копичинецької ОТГ, тож я увесь час був зайнятий, — каже Роман Бараболя. — Ми чергували на блокпостах, охороняли важливі об’єкти, тож повертався додому пізно. Але бачив, що Максимко закрився у собі. Тоді я запропонував йому спробувати написати власну пісню. Його ця ідея дуже зацікавила. Тож на мелодію пісні “Батько наш Бандера” він написав власні слова — те, що відчував у той час. Я трішки допоміг, підправив рими у поетичних рядках, і ми разом записали нову пісню “Слава Україні”. А згодом відзняли ще й патріотичний кліп. Коли оприлюднили відео у соцмережах, то воно набрало приблизно п’ять мільйонів переглядів. Кліп активно поширювали як в Україні, так і за кордоном”.
Відтепер Максимко виступає на всіх місцевих концертах, де збирають кошти на підтримку військових. А нещодавно разом з татом вони влаштували виступ у центрі Копичинців.
“Максим співав свою авторську пісню та відомі українські хіти, — розповідає Роман Бараболя. — Люди підходили й жертвували гроші у скриньку. Особливо Максим радів, коли військові, які були поряд, теж прийшли послухати, фотографувалися з ним і дякували за допомогу. За три години синові вдалося зібрати 7 тисяч 573 гривні. Ці гроші він передав у місцевий волонтерський штаб на закупівлю амуніції для воїнів з Копичинецької громади. Як буде така змога, то продовжимо наші вуличні виступи”.
Максим каже: його найзаповітніша мрія — щоб якнайшвидше закінчилася війна й Україна здобула перемогу. І щоб наші воїни повернулися додому живі та здорові, а діти врешті могли обійняти своїх батьків.
