Серед нових елементів у переліку — ремесло бджільництва у Сватівському районі на Луганщині.
“Ще 350 років тому в поселенні Сватова Пристань козаки пасічникували, — розповідає Діана Ситнікова, провідна методистка Луганського обласного центру народної творчості. — У 2018 році, за інформацією Держпродспоживслужби, на Сватівщині було зареєстровано 366 пасік. Щороку тут організовували фестиваль на Спаса. Бджола навіть є на гербі Сватового. На жаль, з початком повномасштабної війни багато пасік зруйновано, частина залишилася в окупації, деякі евакуювали в інші регіони. Важко все починати знову, багато пасічників пригнічені. Але все-таки розповіли про своє ремесло, ми зібрали всю потрібну інформацію і внесли цей елемент у перелік. Віримо, що після перемоги наші бджолярі повернуться у рідні домівки і будуть відбудовувати Луганщину та відроджувати пасіки”.
Також у перелік нематеріальної культурної спадщини внесли три традиції з Івано-Франківщини: обряд Маланки у селі Белелуя, гуцульське художнє різьблення по дереву і традиційні жіночі прикраси із бісеру (гердани) на Прикарпатті.
“Маланка у Белелуї — дуже колоритна традиція, — розповідає Стефанія Капустинська, завідувачка відділу нематеріальної культ у рної спадщини навчально-методичного центру культури та туризму Прикарпаття. — Учасники обряду одягають давні, притаманні Покуттю, костюми. Село поділене на три кути, і кожен готує свою Маланку. Спершу хлопці вирушають на цвинтар, де поховані парубки, і віддають їм честь. Далі йдуть до старости села просити дозволу маланкувати і по благословення — до священника. Після цього відбуваються змагання між учасниками Маланки. Переможці потім організовують танці. Також хлопці із Маланкою відвідують незаміжніх дівчат у селі. На свято Маланки у Белелуї 13 січня з’їжджаються люди з навколишніх сіл і туристи”.
За словами Стефанії Капустинської, Прикарпаття славиться унікальними традиціями дереворізьблення, майстринями, які виготовляють прикраси з бісеру. “Кожне гуцульське село має давні традиції виготовлення гердана, локальні художньо-стильові особливості, колірну гаму”, — зауважує науковиця. Цікаво, що згадки про вироби з бісеру зафіксовано ще у Галицько-Волинському літописі під 1223 та 1288 роками.
Під охороною держави відтепер і традиція та технологія вишивки жіночої сорочки у Гадяцькому районі, що на Полтавщині. Такі сорочки вишивали нитками кольору індиго (проміжний між темно-синім і фіолетовим).
