Чаї, супи, молочні каші, узвар та різноманітні смаколики — все це від ранку до вечора готують для захисників місцеві жителі.
Їм допомагають навіть вихованці дитячого садочка, фасуючи сушені яблука в пакети. Загалом за понад два роки роботи волонтери передали на передову більш як 200 тисяч пакетів сухпайків.
“Разом з друзями я з 2014 року допомагаю нашим захисникам, — ділиться співзасновниця проєкту Наталія Забіла. — Після початку повномасштабної війни ми ще активніше взялись за роботу. Якось знайомі воїни попросили сухі супи, бо їх легко готувати, вони ситні та смачні. Восени 2022-го ми організували групу “Кухарська зграя вовченят”. Таку назву взяли через те, що серед співзасновників групи — подружжя Волкових. Закупили обладнання для сушіння та переробки овочів і фруктів, знайшли в рідному Ніжині приміщення для кулінарного цеху. Правду кажучи, був страх, що ніхто з місцевих не захоче брати в цьому участь, адже це безоплатна праця. Але, на щастя, в нас склався кістяк із близько 20 осіб, ці люди завжди поруч. Також до нас приходять місцеві школярі, дехто вдома з батьками сушить складники та приносить нам. Наприклад, Захарчик і його мама Олена висушили понад півтори тонни папаї, яку ми додаємо у каші. А є родини, які за тиждень перечищають по кілька десятків мішків цибулі”.
Асортимент у волонтерів чималий — три види молочних каш, дев’ять видів супів, аджика, пакетики з сухариками та горішками, узвар, чаї.
“Бійцям дуже подобається наш “музикальний” (гороховий) суп та “Ніжинський розсольник”, для якого сушимо солоні огірки, — мовить далі співрозмовниця. — Є в нас і пшоняний “Наталчин суп”. Ці страви на фронті готувати просто. Пакет треба залити п’ятьма літрами гарячої води й або дати настоятись, або трішки проварити, щонайбільше п’ять хвилин. Наші каші — на основі сухого молока, крупи, родзинок та папаї. Чаї складаються з м’яти, меліси, лаванди, сушених ягід смородини, малини, липи, трояндових пелюсток. Дуже ароматні та корисні, особливо взимку. А якось нам передали багато гіркого перцю, то ми довго мудрували, що ж зробити з ним. Моя мама поділилась рецептом сухої аджики. Вона дуже міцна, але добре зігріває й посмакувала воїнам. До кожного пакетика додаємо інструкцію з приготування. А також кладемо туди жартівливі віршики. Наприклад, на аджиці є такий: “Ця аджика — вона ух, розхерячте орків дух”. Овочі, фрукти й сухофрукти купуємо на кошти, які донатять небайдужі. За понад два роки ми переробили понад 30 тонн сировини”.
За словами Наталії Забілої, найбільша нагорода за їхню невтомну роботу — подяка від захисників. “Багато бійців нам пишуть тепер із Курської області, кажуть, що наші смаколики “подорожують” з ними Росією й додають сили нищити ворога”, — зауважує волонтерка.
