В один день на весільний рушник стали дві пари переселенців: Володимир Гонтар та Марія Лангвейль, а також Олександр Тарасенко та Оксана Ковіня.
“Ми познайомились три роки тому у спільній компанії друзів, — каже 25-річна Оксана Ковіня. — І на пів року втратили зв’язок. Саша працював на морських суднах і часто бував у рейсах. Під час одного з них якось знайшов мене в інстаграмі — і написав. Незабаром ми зустрілись і закохались! А цьогоріч у новорічну ніч у Херсоні він зробив мені пропозицію. Ми планували одружитися цього літа в своєму рідному Херсоні. Але...”
Ксенія, Сашко та їхні друзі були одними з тих, хто виходив на акції протесту проти рашистів у Херсоні. “Дуже було лячно виходити на протест. Поруч стояли БТРи, націлені на нас. Окупанти стріляли в повітря, використовували світлошумові гранати, загалом поводилися агресивно...” — каже дівчина.
З часом пара виїхала з Херсона. Так само вчинили й закохані Марія Лангвейль та Володимир Гонтар. Їхня історія кохання почалась 11 років тому.
“Ми разом вчились у Херсонському державному університеті, — розповідає Марія Лангвейль. — Всі ці роки ми, як і всі українці, жили та працювали, мріяли та прагнули. Втім усе змінилось в один день. Війна...
Усі досягнення стали неважливими. Лягаєш спати та прокидаєшся лише з однією думкою — тільки б рідні були живі... З третього березня місто в окупації, а 16 квітня ми вирішили виїхати звідти”.
Обидві пари херсонців оселились на Вінниччині, в одному помешканні. Весільну церемонію парам влаштували у приміщенні сільської ради. Переселенці з інших міст спекли святковий пиріг. Одним з найцінніших подарунків весілля був синьо-жовтий прапор із написом “Херсон — це Україна!”
“Все було гарно, — каже Ксенія. — Утім ми дуже мріємо після нашої перемоги відсвяткувати весілля в українському Херсоні”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про нові правила перетину кордону для чоловіків
