Школяр із Крижополя почав волонтерити ще на початку повномасштабного вторгнення. Спершу займався виробництвом маскувальних сіток, потім виготовляв окопні свічки. А якось дізнався, що на передовій є потреба у портативних зарядних пристроях. Тож разом із другом взявся за створення першого павербанку.
Правила його виробництва дізнався в інтернеті, а паяти деталі навчився у знайомого. Комплектуючі хлопець купує за власні кошти, а також отримує допомогу від благодійного фонду.
“А навесні вирішив почати роботу над зарядною станцією, — каже Дмитро Слободяник. — Всю необхідну інформацію про акумулятори, паяння й загалом електроніку також брав з інтернету. За цей час сумарно вже передивився приблизно 40 годин відео”.
Свою першу зарядну станцію хлопець робив чотири місяці. Її місткість була 750 Вт·годин. На другу ж уже пішло два тижні й додався новий функціонал.
“Вона стала вдвічі потужнішою, — пояснює Дмитро. — Її місткість — 1,500 Вт·годин. Має швидку зарядку USB, три розетки й індикатори. Якщо живити болгарку, то години дві-три буде працювати, бо в неї потужність велика, а якщо Starlink, то вистачить на 16 годин, але ще паралельно можна зарядити приблизно 15 телефонів”.
Загальна вартість зарядної станції — близько 7 тисяч гривень. На сьогодні вже готові дві такі станції та сотні павербанків, які використовують бійці 59-ї та 24-ї бригад ЗСУ. Військові — задоволені.
“На “передку” генератор не запустиш, а дрон зарядити, рацію чи навіть телефон треба, — каже співрозмовник. — А зарядна станція — безшумна”.
На цьому 16-річний Дмитро не планує зупинятися. Окрім павербанків та зарядних станцій, хоче виготовити дрон-камікадзе для українських захисників.
