Вона — колишня фельдшерка, нині — на пенсії. Каже, що завжди любила працювати в саду і на городі.
“А от тепер захопилась екзотами. Замовляю насіння у перевірених продавців з Німеччини, — розповідає пані Валентина. — Вирощую саджанці у тепличці площею 3 на 6 метрів, узимку вона не опалюється, тому забираю горщики з молодими рослинами до будинку. Влітку більшість екзотів росте у напівтіні надворі. А гранат, інжир та хурма — цілорічно, на зиму їх не треба утеплювати, бо добре переносять морози. Найбільше радію, коли рослина сходить, адже в кожної цей процес особливий. А тоді чекаю, як усе зацвіте: така краса, такі аромати! Багато читаю в інтернеті про догляд екзотичних рослин, навчилась сама навіть запилювати квіти, тому жартома називаю себе “бджілкою”.
За словами співрозмовниці, одними з її улюбленців є пасіфлори — це різновид маракуї.
“Рослина дуже швидко росте і зовсім не примхлива. Вирізняється холодостійкістю, її в горщику від травня до осінніх приморозків можна тримати на відкритому повітрі. До речі, моя дочка вирощує пасіфлору на теплих грядках, мульчуючи травою. М’якуш плодів на смак — як ананас із суницею, з них виходять смачні напої, джеми, желе.
А ось сікана — справжній ексклюзив, її мало хто має в Україні. Вона любить тепло, вологу, починає цвісти через шість місяців, як зійде, а на плоди треба чекати близько року. Отож ця культура має більше часу перебувати у теплиці. Недостиглі плоди сікани використовую як кабачки, стиглі — на десерт, вони соковиті, солодкі та духмяні, нічим не гірші за диню. До вподоби мені і пепіно. Але ця рослина потребує вирощування на шпалері та обов’язкового пасинкування (кожен тиждень). Вона погано переносить надлишок вологи, різкі перепади температури. М’якуш пепіно смаком схожий на диню чи манго. Також у мене росте ванільний лимон, дуже солодкий із приємним ароматом. Зі шкірки достиглих плодів роблю цукати. З усіх цитрусових цей сорт — один із найбільш придатних для вирощування у квартирах із централізованим опаленням.
Домашні мандарини добре переносять посуху, а їх плоди — набагато смачніші за магазинні, деякі заважують навіть до 250 грамів. А ще вони, як і лимони, збагачують повітря ефірними оліями, позитивно впливаючи на дихальну систему людини. Пітахая, яку ще називають драконячим фруктом, — дуже цікава культура. Квітка розпускається всього на одну ніч, і її треба встигнути запилити. Але на плоди доводиться чекати п’ять-шість років. Дуже люблю ласувати актинідією (ківі), яка є лідеркою серед екзотів за вмістом вітаміну С”.
Валентина Цуркан каже, що дістає задоволення від догляду своїх екзотів. “Підживлюю рослини добривом з курячого посліду. Один літр посліду розводжу 15 літрами води й настоюю кілька днів, — пояснює садівниця. — Опісля ще розводжу цей настій у десяти літрах води й поливаю ним рослини під корінь, щоб не було опіків. Мрію про енергоощадну теплицю. Бо є ще чимало інших екзотичних рослин, які б хотіла вирощувати”.
