Стартували плавці о 6.30 з берега річки у місті Вознесенськ — а прямували до Нової Одеси. За кожним із учасників спостерігав окремий моторний човен із їжею та медикаментами — до нього можна було вчепитися, перепочити. У темну пору доби до учасників марафону причіпляли буї з ліхтарями. “Експрес” познайомився з цими відчайдухами.
Сергій Шумов, 45 років, м. Вознесенськ:
— Вважається, що подолати пролив Ла-Манш довжиною 34 кілометри — це дуже престижно. А ми поставили собі ще складніше завдання — взяти 50 кілометрів річкою. Було дійсно непросто. Скажімо, під час нашого запливу ТЕС і ГЕС забирали воду з річки у свої водосховища, і вийшло так, що ми плили проти течії. Було холодно, тож грілися, як могли: хтось зупинявся біля човна і пив гарячий чай, комусь гарячу воду заливали під гідрокостюм, дехто дозволяв собі 30 грамів коньяку випити.
Після запливу почувався жахливо — все боліло! Ще б пак, 50 кілометрів вплав — це як 200 кілометрів бігу! Щоб відновитися, я застосував таку схему: п’ять годин сну, дві години на їжу, ходьбу вдома, і знову п’ятигодинний сон.
Такий цикл я повторив тричі — і зміг повернутися до нормального самопочуття.
Віталій Ступак, 43 роки, м. Львів:
— Я — не професійний спортсмен, навіть не вмію плавати брасом і на спині. Дистанцію у воді долаю лише стилем кроль. Став активно займатися плаванням лише у 2017 році. Тоді проплив марафон на 14 кілометрів! На наступний рік здолав 24 кілометри, а торік взяв участь у запливах на 14, 24 і 30 кілометрів. До цьогорічного запливу я готувався лише два місяці: басейни через карантин були зачинені, травень і червень видалися дуже холодними, щоб займатися у відкритих природних водоймах.
У запливі Південним Бугом я долав дистанцію обережно, бо здоров’я важливіше за будь-які рекорди. Он торік росіянин із останніх сил виборов на ультрамарафоні (34 км) третє місце, а наступного дня помер... Тому я поставився до завдання виважено: робив паузи, відпочиваючи біля човна.
Владислав Курисько, 43 роки, м. Київ:
— У минулому я професійно займався плаванням, брав участь у змаганнях, але вони відбувалися лише у басейнах. Потім став займатися тріатлоном (біг, плавання, їзда на велосипеді). І, власне, саме тоді почав займатися плаванням у природних водоймах. Максимум, який долав у відкритій воді, — 34 кілометри.
З усією відповідальністю готувався до 50-кілометрового запливу: бігав, працював у тренажерному залі й, звісно ж, плавав. Крім того, за прикладом марафонців, дотримувався спеціальної дієти: три дні взагалі не вживав вуглеводів, а потім такий ж період часу налягав на них. Це допомогло організму бути витравалішим.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про 21-річного українця, який поставив два світові рекорди
