Пан Ігор — лікар сімейної медицини та загальної практики, але вже понад 30 років займається селекцією і вирощуванням квітів. “Я свій фах любив, та бажання займатися квітами перемогло. А прищепила мені любов до них, на жаль, уже покійна мама, яка була біологинею”, — розповідає 58-річний пан Хорош.
Першими тернополянин став виводити нові сорти гладіолусів: збирав насіння, садив, пересаджував, чекав, коли виростуть квіти. За його словами, виводити нові сорти гладіолусів досить легко, бо вже за два роки видно результат. Для порівняння: щоб вивести новий сорт ірисів, треба чекати 3 — 4 роки, а деревоподібних півоній — 8 — 12.
Далі пан Ігор захопився ірисами й вивів їх найбільше — аж 150 сортів. Нині тернополянин є членом не лише українського товариства ірисів, але й американського, італійського, середньоєвропейського. А ще — почесний член французького товариства, переможець міжнародних та всеукраїнських конкурсів ірисів.
Фото з архіву Ігоря Хороша
Наступними були деревоподібні півонії. “Вони відрізняються від трав’янистих (звичайних. — Авт.) тим, що ростуть на кущі й заввишки сягають до метра. Деякі сорти мають від 1,8 до 2,5 метра. Щороку кущі підростають на 10 — 20 сантиметрів. Місце від стебла до квітки згодом стає твердим, як дерево, — пояснює квітникар-селекціонер. — Спочатку я добираю найкращі сорти і запилюю. Що з чим схрещене — ретельно записую. Маю колекцію деревоподібних півоній, що налічує понад 100 сортів американської, французької, новозеландської селекції. Отож вибрати є з чого”. Коли достигає насіння, селекціонер збирає його і висіває. Воно проростає два роки. Далі щороку із сіянців господар добирає найкращі. Років за сім залишається два-три саджанці, які можна реєструвати вже як новий сорт.
Особлива гордість селекціонера — сорт деревоподібних півоній, який назвав іменем своєї матері — “Мирослава Хорош”. “Квіти цього сорту — кулясті, пелюстки ніжно-рожевого кольору, який любила моя мати. Запах схожий на аромат трояндової олії. До речі, спеціалісти з Києва підрахували кількість пелюсток на одній квітці півонії. Знаєте, скільки їх? Аж 200”, — з гордістю каже пан Ігор.
Є в колекції й сорт, присвячений батькові селекціонера, — “Ярослав Хорош”. Квіти ці малиново-бузкові. Ще один сорт півоній тернополянин назвав “Україночка” й присвятив нашій нескореній державі. Його квіти — рожево-бузкові, великі, махрові. А пахне ця півонія, як... садовий жасмин.
Уже цьогоріч селекціонер надіслав заявку на реєстрацію нових квітів у Міжнародне півонієве товариство (США), де фіксують нововиведені сорти з усього світу. “Треба заповнити бланк, описати “батьківську пару” нового сорту, вигляд квітки, запах, додати її світлини та внести символічну плату”, — зауважує Ігор Хорош. До речі, аби зареєструвати в Американському товаристві ірисів нові сорти, що названі іменами конкретних людей, потрібен їхній дозвіл. Якщо людини вже немає серед живих, то потрібен дозвіл її родичів. У колекції тернополянина є іриси, названі на честь Ліни Костенко, Василя Зінкевича, Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Івана Марчука, Ігоря Білозіра.
“Хочу, аби через квіти світ ще більше дізнався про Україну та поважав її. Мовою квітів буду розповідати про нашу неймовірну нескорену державу та націю”, — відзначає селекціонер.
