Ці пристрої глушать звук та полум’я від пострілу, тож українські розвідувальні групи менш помітні і мають можливість знищити більше живої сили ворога.
“За освітою я юрист, але останні три роки працюю патрульним поліцейським”, — каже 33-річний Віталій Панько зі Старяви на Львівщині. Удома чоловік має старенький верстат. Разом з односельцем, у якого понад 30 років токарського стажу, виготовляв різні вироби.
“У 2014 році мій знайомий, який служив тоді у Збройних силах, попросив “глушники” (так у народі називають засоби безшумної стрільби. — Авт.). Я знав, що це допоможе розвідникам та ДРГ залишатися непоміченими вночі, коли вони стрілятимуть: звук буде глухий та не буде видно вогню, — розповідає Віталій. — Я мав креслення пристосування, наближеного до американської системи, бо свого часу розібрав один такий, виготовлений у США.
Так я розробив декілька “глушників”. Спершу їх випробували в тилу, дали таке навантаження, яке може бути на передовій. Усе спрацювало чудово. І тільки після того відправив вироби воїнам на випробування. Вони попросили ще “глушників”, бо результатом були задоволені. До 2018-го ми з земляком-токарем Михайлом активно працювали, аби забезпечити потреби військових на Світлодарській дузі, у Луганському та Донецькому аеропортах, Дебальцевому, Авдіївці. Мабуть, не було позиції, куди б ми не відправляли наші вироби. Потім зробили паузу, бо не було активних бойових дій і “глушники” не замовляли”.
Та після вторгнення рф на територію України в лютому цього року патрульний знову взявся до роботи — телефон просто обривали дзвінки бійців. Ентузіаст осучаснив стару схему креслень.
На виготовлення одного такого “глушника” потрібно до двох днів.
“Змінив технологію виготовлення: замість заліза, яке трохи дзвеніло під час пострілу, використовуємо твердий алюміній, він легший та дає глухий звук. Ефективність пристрою безшумної стрільби збільшилася”, — каже Віталій Панько.
На виготовлення одного “глушника” потрібно до двох днів. “Оскільки мій товариш після інсульту, я беру на себе більший обсяг роботи, — каже Віталій. — Ось сьогодні прийшов із чергування, поспав годинку — і до роботи, бо війна не чекає... Буду працювати доти, доки не ліквідуємо останнього москаля, який ступив на нашу землю”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як пройшли випускні у навчальних закладах, які постраждали від обстрілів рашистів
