“Наша школа розташована в історичній будівлі, якій приблизно 200 років. Вона має монолітні стіни та просторі підвали, — розповідає 48-річний Олег Земнухов, вчитель трудових технологій Житомирської спеціальної школи. — При підготовці укриття довелося поборотися з грибком, оббити все тинькування та реанімувати стіни. У процесі виявив гарно збережену старовинну цеглу й ця атмосфера наштовхнула мене на думку, що тут пасувало б зробити музей. У нас у школі були старовинні прядки, на яких раніше проводили майстер-класи, тож я розташував їх тут, також приніс свою колекцію старовинних інструментів.
Цей міні-музей дає можливість діткам під час повітряної тривоги дослідити, як жили наші предки колись, еволюцію технологій різноманітних приладів. Я проводжу екскурсії, розповідаю про походження того чи іншого експонату. Дітям цікаво й не так страшно”.
Я проводжу екскурсії, розповідаю про походження того чи іншого експонату. Дітям цікаво й не так страшно.
Нині в колекції музею — 31 експонат, кожному — понад 100 років.
“Люди почали приносити старовинні речі, тож наша колекція збільшується, — ділиться учитель. — От сьогодні принесли старовинні дерев’яні ночви. Маємо в колекції праску, в яку засипається вугілля, також — різноманітні механічні верстати, ручні швейні машини, прядки, постоли... А ще під час тривоги учні можуть долучитись до плетіння нашоломників та допомогти в такий спосіб ЗСУ. Школярі охоче беруться за працю і, буває, навіть не хочуть виходити з укриття після відбою тривоги”.
А в сусідньому підвальному приміщенні працівники школи розмалювали стіни в українські етномотиви, поставили парти, крісла-мішки, щоб дітям було легше перечекати тривогу.
