Гречка з м’ясом та овочами, борщ, картопляне рагу... Ці та інші наїдки Катерина Олійник із Клекотини власноруч готує і відправляє на передову. Страви герметично запаковані й термічно оброблені в автоклаві, тому, як консерви, добре зберігаються. Та й розігріти їх — справа кількох хвилин. Тож передач від пані Катерини воїни чекають нетерпляче.
“За освітою я вчителька географії, туризму, економіки та біології. Моя педагогічна кар’єра в одній зі шкіл на Київщині гарно складалася. Та через два роки прийшло розуміння, що це не те, чому б хотіла присвятити життя. Прагнула більше свободи, — розповідає Катерина Олійник. — Тому звільнилася зі школи і разом із чоловіком перебралась до моїх батьків у село. Невдовзі придбали насіння гібридів перцю, висадили плантацію. Тепер маємо 50 гектарів землі під цим овочем. Реалізовуємо продукцію на ринках та через соцмережі, готуємо авторські соуси з перцю”.
На початку війни, згадує пані Катерина, руки в неї опускались від безвиході та страху за країну. Але опанувала відчай і вирішила наближати перемогу — у свій спосіб.
“Мій найкращий товариш, Сергій, воює. Якось розповів, що їх під Бахмутом довго не міняли, — каже Катерина Олійник. — Провізію доставити не було можливості, готувати теж, бо це б розсекретило позиції військових. Аби вижити, хлопці їли сухі макарони. Від почутого в мене виступили сльози. Я почала моніторити інформацію про технологію виготовлення сухпайків. І натрапила на відео блогерів з Америки. Купила спеціальні пакети, запаювач. Так і стала готувати каші для бійців — спочатку гречку з м’ясом та овочами, далі — горох, ячмінь, булгур. Досвідом ділилась у соціальних мережах, і мені стали писати рідні інших військових. Просили і для їхніх хлопців таке приготувати. Хтось приносив продукти, хтось скидав гроші. Хіба можна було відмовити?!”
Сухпайок важить 200 грамів. На етикетці є дата виготовлення та назва страви. Його можна кинути у наплічник — багато місця не забере. А головне — смачний та поживний обід можна приготувати дуже швидко: досить поставити біля окопної свічки чи на кілька хвилин занурити в гарячу воду.
За день у двох автоклавах Катерина Олійник може приготувати близько 60 порцій. “Допомагають мені чоловік, рідні, місцеві волонтери, — каже невтомна господиня. — Військові чекають на домашні обіди з Поділля, дякують і кажуть, що вони додають сили та енергії нищити ворогів. І це мене надихає”.
Пані Катерина вже передала на передову понад дві тисячі таких обідів. Наступного року планує збудувати нову теплицю, щоб вирощувати ще більше овочів і допомагати ЗСУ.