69-річний Роман Бортейчук із села Кривопілля — один з небагатьох майстрів в Україні, який вміє робити давні, але й досі затребувані музичні інструменти, — трембіти і роги. Їх у Карпатах використовують під час традиційної чоловічої коляди.
“З дитячих років люблю музику. У школі грав у духовому оркестрі на трубі. І навіть виготовив з дерева електрогітару, на якій грали учасники шкільного ансамблю”, — розповідає Роман Бортейчук. Проте основним його фахом є різьба по дереву. Різьбити прикарпатець теж почав дуже рано — з шести літ. А далі навчався у Косівському технікумі народних та художніх промислів на факультеті художньої обробки деревини, працював у місцевій майстерні. У 1984-му став членом Спілки художників України. Тепер працює художником реставратором в історико-краєзнавчому музеї “Гуцульщина” у Верховині.
“Зазвичай я виготовляю роги, за трембіти беруся рідше, — зауважує мій співрозмовник. — Роги — це, можна сказати, прадав ній інструмент. Є три його види — пастуший, колядницький та дитячий”. Пастушим колись користувалися вівчарі, які попереджали своїх товаришів і тварин про небезпеку, скажімо, про напад вовків чи ведмедів на отару. У горах звук рога чути в радіусі п’яти-семи кілометрів. Цікаво, що в давнину цей інструмент виготовляли з великого рога вола. А цих свійських тварин на Гуцульщині не бракувало. Щодо колядницьких рогів, то їх і нині використовують. Колядують з рогами і трембітами чоловіки. “Група з 12 — 16 осіб називається колядницька партія, — пояснює майстер. — Учасники кожного такого гурту повинні мати 9 або 12 рогів і одну-три трембіти”.
“А як же колядувати під супровід гучних рогів і трембіт? Чи буде чути спів?” — питаю Романа Бортейчука. Відповідає, що під згадані інструменти не колядують, вони радше традиційний атрибут карпатської коляди. “У роги дмуть біля храму, на початку та наприкінці коляди, — каже прикарпатець. — Також тричі сурмлять перед кожним подвір’ям, до якого прямують колядники. Як і йдучи з нього. А дитячі роги, що меншого розміру, використовують малі колядники”.
Роги виготовляють зі смереки, вільхи, берези або явора. Дуже гарний звук в інструмента, зробленого з коріння дерева, що росте на скелі. “Таке коріння у Карпатах називають “закочена клявука”. Його можна найти під каміннями. А якщо в це коріння влучила блискавка, то ріг матиме звук соковитий, гучний, майже ідеальний”, — мовить пан Бортейчук. Корені майстер обрізає та сушить від 2 до 12 місяців (усе залежить від стану деревини). Далі різьбяр зрізає з нього кору, надає деревині форму рога і знову залишає на кілька тижнів сушитися. Робить це тільки влітку. Згодом заготовки треба розколоти наполовину, і кожну зсередини стесати так, щоб залишилася стінка завтовшки три міліметри.
Тонкі стінки пан Роман склеює деревною смолою живицею та намотує на них смужки з березового лика, яке бере лише навесні, коли дерево пускає сік. До речі, лико слід варити у невеличкій каструльці й обмотати ним ріг, наче ізоляційною стрічкою. Унизу кожного рога є наконечник, а зверху — мундштук, в який дмуть. Мундштук, за словами майстра, виготовляють зі сливи та явора. У цій частині рога головне — отвір, який треба зробити під певним нахилом. Авторською новацією Романа Бортейчука є те, що зверху до рогів він приробляє два невеличкі хомутики, на які натягує пасок. Це для того, щоб ріг закидати на плечі й носити. “Завдовжки роги від 70 до 90 сантиметрів, у діаметрі знизу — 10, а зверху — 3 сантиметри. Вага “дорослого” рога 700 — 800 грамів. Якщо маю заготовлене дерево, то один ріг роблю місяць-півтора”.
Трембіту виготовляють зазвичай зі смереки, в яку влучила блискавка. Таке дерево легко розгледіти в лісі, бо воно обгоріле й чорне. Технологія виготовлення трембіти така сама, як і рога. Хіба що трембіта — довша, має щонайменше три метри. До речі, у 2020 році на Прикарпатті презентували інструмент завдовжки аж 8,5 метра. “Щоб зробити трембіту, підготовленому й добре висушеному дереву треба надати форму, розколоти на дві частини, стесати до товщини п’ять міліметрів, обмотати ликом завдовжки 16 метрів, припасувати мундштук”, — каже Роман Бортейчук. Важить інструмент кілограм-півтора. Добра трембіта може слугувати сто і більше років. Часто її передають у Карпатах у спадок. Роман Бортейчук не лише виготовляє, а й відновлює трембіти. Це теж дуже кропітка та відповідальна справа.
