Стіни своєї оселі та подвір’я вона прикрасила мозаїками з каміння, битого скла, тканини, лози, бамбуку.
“Мені завжди подобалось щось творити руками, а традицію створення різних композицій започаткувала моя мама, якої, на жаль, вже 11 років немає у живих, — каже співрозмовниця. — Вона із підручних матеріалів робила декоративні вази-стовпці, ними прикрашала обійстя. Що цікаво, вони мали свій неповторний авангардний стиль! Після школи я вирушила до Києва, там вивчилась на інженера-технолога молочної продукції. Але через декілька років повернулась додому. Вирішила займатись туризмом, облаштувала кімнати й донині приймаю у садибі людей”.
Першу стіну з річкового каменю жінка зробила 23 роки тому. Прикрасила її кримськими мушлями, ісландським та карпатським камінням. Додала дві розбиті тарілки та в’язану серветку. Внизу композиції зобразила морське дно, підводний човен і морських тварин. Все прикріпила завдяки спеціальній суміші, придбаній у будівельних магазинах.
“Каміння возила з подорожей. Дуже багато свого часу привезла з кримського Коктебелю. Там воно просто унікальне — коричневе, зелене, рожеве й дуже гладеньке. Бо самі морські хвилі його виточили, — продовжує пані Оксана. — Також збирала верховинські білі камінчики вздовж річки Черемош. Багато часу пішло на підготовку, адже слід було все посортувати за формою, кольорами, скласти малюнок. І лише тоді — клеїти. Щоб оздобити шматочок стіни розміром 20 — 30 сантиметрів, йшло по чотири-п’ять годин щодня! Це тому, що я ще та перфекціоністка! Зізнаюсь чесно: спочатку люди косо на мене дивились. Мовляв, якась божевільна, каміння збирає. Але я ніколи на те не зважала, бо звикла бути іншою, мислити не як усі. От бачу камінчик і вже уявляю, який з нього вийде прекрасний візерунок. Недарма маю девіз у житті: “З нічого зробити красу”.
Також майстриня прикрасила авторською мозаїкою гуцульську піч. Колись вона була несправною, та після того, як пані Оксана її самотужки переробила, обігріває дві кімнати.
“Крім каміння, оздобила піч помаранчевою цеглою та кольоровим склом. Вийшли ромби, квіти, тризуб та зображення полум’я. Надихнули мене мотиви гуцульського ліжника 1970-х років, — пояснює Оксана Сусяк. — Оздобила мозаїкою і сходи у будиночках. Створила з ісландського та грецького каміння декоративні вази для квітів, які розміщені на вулиці. Їх прикрасила ще й морськими мушлями з Джарилгача (острів на Херсонщині). Мабуть, найвідповідальнішою роботою став надмогильний пам’ятник мамі. Він теж з мозаїки, нічого подібного я ніде більше не бачила. Це була моя ініціатива. Односельчани навіть питали, чому він такий веселий. А все тому, казала я, що моя мама завжди усміхалась і мала позитивне мислення”.
У вільний час прикарпатка проводить майстер-класи з мозаїки для охочих і шалено радіє, коли її учням все вдається. Натхнення творити пані Оксана черпає у мандрівках, від природи рідного міста та країни.
“Поки інші відпочивають у готелях, я раненько біжу на пляж і шукаю різні камінчики. Слава Богу, на митниці не мають до мене питань. Але я багато ж не везу”, — усміхається майстриня.
