У Кобаках гості на весілля приходять уже з четвертої ранку. А першими до господи впускають особливо шанованих у селі людей.
“У нас збереглося чимало весільних традицій, — розповідає місцева жителька Марія Яремій. — Скажімо, першими в гості до оселі, де відбуватиметься весілля, приходять одна або дві пари одружених людей, які живуть у добробуті та яких поважають у селі. Такий візит символізує, що і в наречених буде щасливе життя. Поки не прийдуть ці перші гості, з хати не має права ніхто виходити, і заходити — теж не можна”.
Родзинкою весільного обряду в цьому селі є прикрашені смереки, які завчасно привозять із лісу.
“В четвер дружби разом із нареченим йдуть до лісу, — веде далі пані Марія. — Там обирають вісім невеликих смерек із тих, які дозволив спиляти лісівник, і зрізають їх. Приносять молодому три деревця (два на ворота й одне до хати). Решту несуть нареченій. З них вона має вибрати теж три деревця, а в тих, що не пригледілися, зламує гілку. Роблять це як символ того, що дівчина вже обрала собі найкращого парубка”.
Зі слів пані Марії, на верхівку деревця батьки наречених власноруч роблять спеціальну прикрасу — китицю з барвінку, чорнобривців, пір’я півня та паперових квіток. Усередину прикраси кладуть гроші. Коли батьки її повісили, вважається, що весілля почалось.
“Після батьків кожен з родини по черзі вішає саморобні білі квіти, які напередодні виготовила наречена разом із дружками, — каже пані Марія. — Коли деревце для дому повністю прикрасили, беруться і за два інші — ті, що на брамі.
Прикрашена смерека символізує дерево життя, роду. Вважається, що воно, як і коровай, приносить молодим щастя, захищає від всього злого”.
Досі зберігся у цьому селі й весільний обряд, під час якого хрещені батьки вмивають молодих святою водою. А потім беруть завчасно зібраний пучок трав і проводять ним уздовж тіла наречених, примовляючи все те, що вони їм бажають.
“На наступний день весілля дружби виносять зібране у хаті деревце на вулицю, гості розгулюють прощальну “гуцулку” навколо нього, а потім вішають цю смереку на будь-яке дерево біля будинку, — додає пані Марія. — Це — символ того, що батьки дають свою згоду на те, щоби молодята жили у цій хаті”.
Жінка каже, що такі деревця в селі прикрашають не лише на весілля, але й на інші свята. Наприклад — іменини. І навіть під час похоронів неодружених дівчат чи хлопців тут теж прикрашають смереку.
“Усі ці традиції ми бережемо й передаємо із покоління в покоління, — додає пані Марія. — Мене цих традицій навчила моя мама, її — моя бабуся. Я вчу цього дітей і внуків”.
Традиційна страва Кобаків — бануш.
“Бануш присутній у нас на кожному застіллі, — каже пані Марія. — Для його приготування потрібно 400 грамів сметани, 100 грамів кукурудзяного борошна (якщо сметана несепарована, то борошна потрібно трішки більше). Сіль — за смаком.
Сметану слід залити у каструлю (бажано чавунну) і довести до кипіння. Потім потрішки засипати у неї курудзяне борошно й помішувати (робити це варто тільки за годинниковою стрілкою і бажано дерев’яною ложкою). Далі готувати на мінімальному вогні до загустіння (має нагадувати манну кашу), опісля добре збити до консистенції густого крему. Загалом на приготування страви потрібно приблизно годину. Бануш можна подавати з бринзою, грибами, шкварками чи гуслінкою (традиційний карпатський кисломолочний продукт на основі заквашеного кип’яченого молока)”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як після виходу на пенсію колишня вчителька створила у своєму селі справжній культурний скарб
