У свої 17-ть Костянтин Кльова — керівник громадської організації, голова молодіжної ради при територіальній громаді та волонтер. Таку діяльність розпочав ще п’ять років тому, реалізовуючи потрібні для рідного міста проєкти. А після повномасштабного вторгнення взявся допомагати цивільним та захисникам. Коли учневі фізико-технічного ліцею загрожували арешт та підвали під час окупації, він на кілька місяців покинув Херсон. А через місяць, як місто звільнили від загарбників, повернувся додому. Запевняє: попри те, що нині Херсон практично цілодобово потерпає від ворожих обстрілів, не планує знову виїжджати.
“Ще в шостому класі я долучився до громадської організації, яка реалізовувала проєкт “Херсонщина без сміття”, — розповідає Костянтин Кльова. — Ми виступали з театральними постановками для учнів, аби ті мали хоча б базові знання щодо поводження з побутовими відходами. Також проводили тренінги й різні заходи екологічного спрямування. Коли розпочалася велика війна, наша організація допомагала херсонцям, які лишилися в окупації. Мені тоді було 14 років. Ми закуповували медикаменти і передавали їх людям. У Херсоні була справжня катастрофа з ліками, особливо з життєво потрібними. Пригадую, що інсулін доставляв разом із замороженими пляшками, бо для нього потрібен спеціальний температурний режим. Наприкінці серпня 2022 року окупанти оголосили про новий навчальний рік за російською програмою. Для мене це було справжнім жахіттям. Плюс з’явилась велика ймовірність потрапити “на підвал” через мою діяльність, тому я виїхав із Херсону”.
Близько трьох місяців юнак мешкав на Рівненщині у родичів. Але й там не сидів без діла — реалізовував екологічні проєкти, роздавав гуманітарну допомогу переселенцям. Наприкінці грудня повернувся додому. “Зійшовши з потяга, плакав від щастя, — ділиться Костянтин. — Знову став волонтерити. Допомагав забезпечувати одягом постраждалих унаслідок підриву Каховської ГЕС. Зібрав 25 тисяч гривень на закупівлю гігієнічних товарів для лежачих, яких із затоплених районів привозили до обласної лікарні. Разом з колективом Херсонського фізико-технічного ліцею, в якому навчаюсь, передавав гуманітарну допомогу військовим. А літнім людям та сім’ям з дітками — газові балони для опалення будинків і приготування їжі. Нещодавно розіграв дві розмальовані гільзи за 30 тисяч гривень і купив зарядну станцію воїнам. Ось тепер збираємо на тепловізор бійцям, які обороняють Херсон”.
Нині Костянтин Кльова — голова молодіжної ради Херсонської міської територіальної громади. Вдень він навчається за онлайн-програмою, а у вільний час волонтерить. “Мені батьки часто кажуть, що в місті небезпечно. Мовляв, треба виїжджати. Але я не можу. Бо доки війна і важко, хочу бути корисним. Недарма ж кажуть, що херсонці можуть втрачати будинки, але гідність — ніколи, — додає мій юний співрозмовник. — Через країну-агресорку, Росію, мої дідусь та бабуся втратили свій дім в Олександрівці, тож ця війна безпосередньо зачепила і нашу родину. Мрію надалі здобути вищу освіту й допомагати відновлювати Херсон, який загарбники нещадно руйнують”.
