Учні Красносільського ліцею почали шити основи для нош у межах навчальної програми, на уроках трудового навчання. Роблять це під керівництвом вчителя-волонтера Ігоря Оксенюка.
“Ми з дружиною вже третій рік допомагаємо воїнам. Я співпрацюю із Центром волонтерської допомоги ветеранської спілки у Володимирці. Наш син боронить країну від окупантів в одній із “гарячих точок”, — розповідає Ігор Оксенюк. — Якось отримали від захисників запити на ноші. Вони мають бути в кожному підрозділі, тому що поранений сам себе із небезпечного місця не винесе. Ноші — це чиєсь врятоване життя”.
Директор закладу каже, що відразу підтримав ідею. “Колись на уроках трудового навчання в’язали серветки, шили фартухи, а у час війни ноші більш актуальні. Тим паче у навчальній програмі є шиття, — зауважує Валерій Дуляницький. — Раніше в нас не було швейних машинок. Тому розмістили оголошення у громаді. Люди поприносили свої старі машинки, привели їх до ладу. Придбали тканини, які легкі, але водночас і дуже міцні”.
Займаються виготовленням нош учні від шостого по дев’ятий класи, допомагає їм і вчитель Ігор Оксенюк. За словами педагога, протягом навчального року школярі пошили 20 основ для нош. “Машинки у нас старі, строп не прошивають, тож ми їх не робимо. А передаємо основи на доопрацювання волонтеркам-швачкам із Володимирця, які доводять вироби до пуття, — зазначає Ігор Оксенюк. — Знаєте, дітям дуже подобаються такі заняття — як дівчатам, так і хлопцям. Вони роблять рулеткою заміри, розкроюють тканину й дуже радіють, коли все вдається. Чи не в кожного школяра хтось рідний, близький чи знайомий нині на фронті. Тому учні знають, для кого вони працюють, і як важливо робити це якісно”.
Ноші від учнів Красносільського ліцею передають оборонцям на Донецький, Харківський, Запорізький та Херсонський напрямки. Педагоги постійно на зв’язку з військовими, які дякують дітям за врятовані життя. Директор закладу вже запропонував учням працювати у “швейному цеху” і на літніх канікулах, щоби процес не зупинявся. І вони, звісно, погодилися.
