...За декілька хвилин до десятої ранку на місце тренування у Стрийському парку Львова приходить перша відвідувачка. Пані Марії — 71 рік. “До пенсії працювала медсестрою, а от спортом займалась зі школи”, — ділиться усміхнена й підтягнута жінка.
Вийшовши на пенсію, пані Марія дізналась про безплатні заняття зі скандинавської ходьби. “Виявилось, це саме те, що мені потрібно, адже приносить неабияке задоволення, — запевняє пані Марія. — Важливо опанувати техніку, наприклад, спину слід тримати рівно, а, відводячи руку під час ходьби назад, її треба розслабляти. Тоді як іти можна у зручному темпі”.
А ось 61-річна пані Світлана до пенсії працювала в бухгалтерії й регулярно відвідувала фітнес-клуб, займалась східними танцями. Вона — з Луганська, життя її сім'ї змінилось взимку 2014 року після розстрілів на Майдані. “Тоді в місті вже з'явились російські прапори й багато хто кричав: “Луганск — ето Росія”, — ділиться. — А ми виходили на проукраїнські мітинги. Та ставало все небезпечніше, тож разом із сином і мамою виїхала до Одеси. Чоловік сказав, що не кине будинок, береже український прапор, вірить у нашу перемогу!”
Згодом у пані Світлани та її сина розвинулась онкологія. “Лікарі кажуть, що це через стреси. Натерпілись ми”, — зітхає. А торік вони знову були змушені рятуватись від війни, от і потрапили до Львова. “Почала навчатись на курсах української мови для переселенці, — ділиться. — Давно хотіла займатись скандинавською ходьбою, але доглядала за хворою мамою... Тож нині я лише втретє прийшла на тренування”.
Тим часом тренерка починає заняття з розминки. Усі беруть палиці, фіксують лямки на кистях, встають у коло. “На вдиху робимо крок назад і прогинаємось, дивимось угору, руки тримаємо прямо догори. Видих”, — каже Оксана Заліско, віцепрезидентка Української федерації скандинавської ходьби. — Наступна вправа: рухи рука буде важливо під час ходьби. Спершу напружуємо, тоді розслабляємо!”
Далі — вправи на розминку м’язів, кульшових суглобів... І зрештою — основна частина заняття, всі виходять на маршрут парком. Одне коло становить 2,5 кілометра, а хто має сили, йде на друге і навіть третє.
● Одне коло маршруту становить 2,5 кілометра. Фото авторки
“Обирайте зручний для себе темп, — радить тренерка. — Юлю, тобі добре вдається, але довге плаття заважає робити повноцінні кроки”. Молода жінка — єдина, хто займається не в спортивній формі.
“Я виїхала з Бердянська з кішкою евакуаційним потягом, — ділиться 36-річна Юлія. — По місту стріляли з гаубиць і до великої війни, але опісля вже несила було залишатись. Досі не знаю, де мої рідні”. Жінка пригадує, що в Бердянську ширились чутки, ніби всіх, хто носить штани, заберуть на війну, от і ходить у платті...
61-річний Микола Кулинич — один з тих, хто долає найбільші дистанції. “За спеціальністю я інженер-технолог, півтора року на пенсії, але продовжую працювати, — каже пан Микола. — А спортом займаюсь протягом 50 років, спершу — легкою атлетикою, лижами, стрільбою з гвинтівки, потім був біатлон, орієнтування”.
А 2,5 року тому після травми коліна захопився скандинавською ходьбою. “Тренуюсь чотири рази на тиждень, — каже чоловік з ідеальними параметрами — при зрості 171 сантиметр його вага становить 71 кілограм. — Щоразу проходжу 10 кілометрів. Ще й дружину заоходив до цього спорту”.
Торік на чемпіонаті світу пан Микола зайняв перше місце у віковій категорії 60+, пройшовши 5 кілометрів за 31 хвилину 4 секунди. “Цьогоріч на чемпіонаті Європи теж виступатиму на дистанції 5 кілометрів”, — ділиться планами спортсмен.
Однією з перших у колоні йде пані Марія, вона готується до участі в благодійному забігу на 10 кілометрів, який відбудеться у червні у Львові. Не відстає й 67-річна пані Людмила, до пенсії працювала адміністраторкою готелю, програмісткою, ріелтеркою.
“У нас спортивна сім’я, разом виходимо на пробіжки, займаємось гірськими лижами, — каже пані Людмила. — Але через онкологію не займалась протягом чотирьох років. Минулої осені захопилась скандинавською ходьбою, це приносить задоволення, покращує самопочуття! Ще й заняття проходять на природі”. Пані Людмила також планує взяти участь у марафоні на 10 кілометрів, хоч досі ще не долала такої дистанції.
Позаду колони у зручному темпі йде 77-річна пані Анна, вона вперше на занятті. “Раніше захоплювалась гімнастикою Тай-Чі, але після пандемії заняття не відновили, — каже львів'янка. — А недавно діти подарували палиці, от і вирішила спробувати свої сили у скандинавській ходьбі”.
● 77-річна пані Анна — під час свого першого заняття. Фото авторки
“Приєднуйтесь до заняття, вам сподобається”, — пропонує мені 38-річна Анна, вона приїхала з Чернігова на початку березня минулого року. “Біля нас впала бомба, будинок аж підстрибнув”, — ділиться жінка. Тоді разом із чоловіком, його братом і двома мамами нашвидкуруч зібралися й поїхали, прихопивши котів і шиншилу. У Львові Анна продовжує викладати музику.
“Та, головне, я нарешті знайшла вид спорту до душі, — ділиться з усмішкою. — Раніше займалась силовими вправами, плаванням, йогою. Але лише на ці тренування йду із задоволенням”.
Фото авторки
У цього виду спорту, за словами пані Оксани Заліско, чимало переваг. Зокрема, розробляються всі відділи хребта, ромбоподібний м’яз між лопатками, нормалізуються пульс і тиск, спалюються зайві калорії.
