“Я пєрший раз бачив квітучу магнолію. Вона була бєлая і розовая”, — каже один зі слухачів мовних курсів у Львові, а тоді повторює фразу, зважаючи на виправлення викладача. “Ми були в парку, там були лєбєді. Ой, лебеді”, — старанно виправляє свої помилки інша слухачка.
...У приміщенні Медіатеки двічі на тиждень проводять “Безкоштовні курси з української мови” від ГО “Український світ” на основі освітньої платформи “Є-мова”. “Слухачами здебільшого є вимушені переселенці — як зі Сходу, так і з Центру України”, — пояснює Марія Цимбалюк, координаторка проекту у Львові.
У слухачів — різний рівень знань. Одні прагнуть удосконалити свою українську, але є й чимало тих, хто робить лише перші кроки у вивченні мови. Викладачка Ольга Кудлик пропонує попрацювати над лексиконом. Тема — кулінарія. Вона називає продукти чи страви російською, слухачі ж мають їх перекласти на українську. Притім викладачка просить усіх разом повторювати українські слова, які багатьом даються не одразу. Зокрема, такі, як сирник, налисник, борошно, дріжджі...
Наступну частину заняття викладач Костянтин Білик присвячує розмовним навичкам, пропонуючи розповісти про те, як кожен проводить дозвілля. Одна слухачка радо ділиться, що сьогодні здійсниться її мрія — вона вперше відвідає оперний театр. Інша, ретельно добираючи кожне слово, каже, що відвідала могилу “Івана Франко”. “Франка, — виправляє пан Костянтин, — адже в українській мові чоловічі прізвища слід відмінювати”.
Наступна тема для розмови — про те, ким слухачі мріяли стати в дитинстві й ким стали. “У мене планів було багато: мріяв бути космонавтом, геологом, картографом, юристом, а став географом”, — ділиться пан Юрій. Він приїхав до Львова з сім’єю на початку березня з Харкова евакуаційним поїздом. Каже, що в рідному місті спілкувався російською, але з початком війни вирішив, що мусить досконало вивчити українську.
Заняття триває. “Я хотіла бути завідувачкою магазину, бо моя мама працювала касиркою. Ще хотіла стати адвокатом, як тато, — з усмішкою згадує 55-річна пані Анна з Харкова. — Але вивчилась на інженера-технолога харчування. А стала... завідувачкою магазину”. Після цих слів усі голосно засміялися. На курсах панує по-справжньому дружня атмосфера.
Навчатись у клубі можна як онлайн, так і під час зустрічей.
“А я хочу стати фелінологом, буду вивчати котів”, — дивує присутніх 11-річна Софійка, яка прийшла з батьками. Й усі радо підтримують тему про домашніх улюбленців. “Це мій Амур, — каже 42-річна пані Оксана, демонструючи фото на телефоні. — Він залишився з батьками в Рубіжному”. Потім вона пояснила мені, що батьки не захотіли покидати будинок, а недавно пережили удар по місту фосфорними бомбами... Пані Оксана ж виїхала до Львова. Вона — соціальна працівниця, тож вирішила скористатися нагодою й підучити українську, яка в Рубіжному звучить не так і часто.
...Наприкінці заняття всі аплодують, підтримуючи одне одного у своїх нових звершеннях. Я ж маю нагоду познайомитися з усіма ще ближче.
44-річна пані Ганна приїхала в середині березня з Чернігова разом із трьома дітьми. “Мій чоловік залишився вдома волонтерити, — ділиться жінка, стежачи, аби в мові не було русизмів. — Там нарешті стало спокійно, тож плануємо незабаром повернутись”.
24-річна Ганна виїхала з Луганщини 24 лютого, місяць жила в Києві, тоді перебралась до Львова. “У місті Кремінній, яке недавно окупували, залишились мої мама і бабуся, — каже. — Там немає світла, води, газу, зв’язку”...
А от пенсіонери Інна й Сергій тікали до Львова з Харкова. “Наш дім на Салтівці зруйновано”, — каже пані Інна. До Львова вони їхали три дні автомобілем, забравши із собою двох котів. Тепер винаймають квартиру разом з двома іншими переселенцями. Жінка зітхає: “Соромно не знати української, коли ти живеш в Україні. Ми з чоловіком родом із Бєлгородської та Ростовської областей...” А пан Сергій додає: пишається, що його діти й внуки виросли патріотами України, хоч і шкодує, що через теперішні події вони виїхали до Польщі.
Загалом же, пояснюючи бажання вивчити мову, більшість відвідувачів курсів запевняють, що не хочуть мати нічого спільного з країною-агресоркою, яка знищила їхні домівки та забрала життя рідних...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також репортаж із села, де народився предстоятель УПЦ МП Онуфрій
