38-річний священник ПЦУ отець Василь Павлюк ось уже шість з половиною років перевтілюється у Чудотворця в Маєтку Святого Миколая, що у прикарпатському селі Пістинь.
Отець Василь колись працював у районному відділі культури, згодом здобув богословську освіту та був висвячений на священника. “Бути Миколаєм — дуже відповідально, щоразу перед роботою я молюся, прошу в Бога благословення, сили і витримки”, — каже отець.
У маєтку шість кімнат. Головні — кабінет і спальня Святого Миколая. За словами отця Василя, у спальні є ліжко з трьома “чарівними” подушками. Коли Миколай лягає на першу, то чує голос самого Бога, з другої — слухає дитячі прохання. А як приляже на третю, то дізнається, у кого які проблеми. Є там і синя пухка ковдра, під якою — зелена галявина, де ростуть квіти, гриби й травичка.
Без подарунка в маєтку не залишається ніхто. У кабінеті Святий Миколай приймає дітей, вислуховує їхні прохання і дарує гостинці. Інша кімната присвячена атрибутиці свята: є новорічно-різдвяні й миколаївські листівки, які ще наші прадіди й прабабусі рідним та друзям надсилали; фото Карпат і сотні старовинних ялинкових прикрас. За ними можна вивчати історію цих оздоб. Діти, які приїжджають у маєток, можуть навчитися власноруч зліпити горщика, вишити серветку, зробити новорічну прикрасу, зв’язати крихітного Ангелика. А ще тут вивчають молитви до Миколая Чудотворця та ангела-охоронця.
Важлива у маєтку кімната з листами. “Допомагають приймати пошту, читати листи, сортувати їх троє ангелів-охоронців, — мовить отець Василь. — Кожен з них має окрему книжку. В одній, грубій, записано добрі справи чемних діток, у другій, трохи тоншій, — імена всіх діток, які старалися бути добрими, але не дуже це їм вдавалося. А в третій — список нечупар, забіяк та пустунів. Остання книжка тоненька, адже неслухняних діток стає щораз менше”. Тепер листування не таке жваве, тож господар маєтку зосереджує увагу на живому спілкуванні з відвідувачами. “Пандемія, війна, сотні проблем зробили людей трохи закритими. Водночас усім нині так потрібні щирі слова, відчуття того, що хтось поруч, що хтось про тебе подбає, підтримає. Важлива віра, що Бог та Миколай Чудотворець роблять великі чудесні справи”, — зауважує отець Василь.
Маєток, серед інших гостей, навідують багато ВПО з дітками. “Які ж прохання та мрії дітей у час війни?” — питаю виконавця ролі Святого Миколая. Отець каже, що всі хочуть солодощів і мандаринок. Малята до шести-семи років просять іграшки, книжки, старші — різноманітні гаджети, одяг, спортивні речі. Підлітки й дорослі просять миру. А ті, в кого рідні на фронті, благають, аби вони повернулися живими і здоровими. Хто має хворих родичів, друзів, знайомих, то просить Миколая про їхнє одужання. Дуже щемко навіть для Святого Миколая спілкуватися з дітьми загиблих і зниклих безвісти захисників і захисниць. “Часто можна на мить навіть розгубитися, поглянувши в їхні очі. Та треба швидко опанувати себе, бо в дітей має бути дитинство, має бути віра в чудо, віра в те, що все, з Божою допомогою, у нас буде добре. Що буде мир і вони щасливо житимуть у вільній Україні”, — підсумовує отець Василь.
