Група науковців на чолі з Ацуко Кобаяші з Токійського технологічного інституту виявила органічний азот у марсіанських метеоритах. Цей матеріал, ймовірно, зберігався протягом 4 мільярдів років. Позаяк карбонатні мінерали зазвичай опадають із грунтових вод, знахідка може свідчити про вологий та багатий органікою ранній Марс.
— Активне вивчення Червоної планети розгорнуто ще на початку 60-х років минулого століття — із запуском штучних супутників серії “Марінер”, а далі, на початку 70-х років — космічних апаратів “Вікінг-1” і “Вікінг-2”, — розповідає доктор фізико-математичних наук Анатолій Відьмаченко. — Метою їх було дослідження не лише навколомарсіанської орбіти, а й грунту Червоної планети. Та найбільше матеріалу про нього дав марсохід “Curiosity”, який приземлився на Марсі у 2012 році.
— Що ж з’ясувалося?
— У складі марсіанського грунту, як нині уже досліджено, переважають оксиди і гідроксиди заліза із домішками залізистих глин, сульфатів кальцію і магнію. На Землі грунтів такого типу чимало. А вони, як відомо, утворюються у теплому кліматі, за наявності води й атмосфери. Червона іржа — це оксидна плівка на поверхні планети, і вона могла з’явитися, якщо тут була рослинність. Цілком можливо, що наш космічний сусід пережив, як і Земля, кілька великих зледенінь. Життя зникло, але сліди його залишилися.
— А експедиція ЄКА “Марс-експрес” уперше виявила водяну кригу в південній полярній шапці Марса, у його атмосфері — сліди метану, — каже кандидат фізико-математичних наук, астробіолог Михайло Рябов. — Це ще одне свідчення на користь версії колись “живого Марса”, адже метан та деякі інші гази активно продукуються земними бактеріями. І це дає підстави припустити, що Марс не завжди був мертвою пустелею. Цілком можливо, що Марс — не мертвий, він лише спить. Зрештою, досі не відомо, що приховують під собою велетенські марсіанські льодовики.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
До вашої уваги також прогноз погоди на літо 2020
