У Серниках прізвище Полюхович мають приблизно 80% мешканців! І що цікаво, чимало з них не є родичами один одному.
“Від нашого села до білоруського кордону — лише п’ять кілометрів. Люди у нас дуже працьовиті, до війни чоловіки часто їздили на заробітки за кордон. Є багато версій щодо походження прізвища Полюхович. Одна з них каже про те, що воно похідне від імені Полюх, що означає степовий тетерів. У дохристиянські часи дітей часто називали іменами тварин чи рослин, — розповідає Анатолій Полюхович, староста села. — Відомо, що у 1569 році дворянин Лук’ян Полюхович і його брати збудували в цьому краї маєток і заклали наше село. Від них і почався рід Полюховичів. До речі, більшість наших жінок, коли виходять заміж, навіть не змінюють паспорти — бо прізвище лишається незмінним”.
За словами співрозмовника, до 1976-го майже 90% жителів села Серники носили прізвище Полюхович. Але з роками таких меншає, бо хтось переїжджає, хтось одружується.
“Нині у нас мешкає приблизно 2500 осіб, і десь 1800 — 1900 з них — Полюховичі, — додає староста. — Може бути так, що на одній вулиці живуть аж 15 — 20 однофамільців. У 2020 році на місцевих виборах у депутати Зарічненської селищної ради у нас було 16 Полюховичів. А перед тим на голову сільради претендували аж п’ятеро людей з таким прізвищем. Але пощастило, що хоч повного збігу імені й по батькові не було, бо заплуталися б. А ось у 2010 році вийшла досить кумедна історія. Тоді на посаду голови сільради подали кандидатури п’ять Полюховичів. Двоє були Івани Івановичі, то люди змогли розрізнити їх лише за датою народження”.
Наталія Полюхович керує місцевим дитячим садочком. Заклад відвідують 60 малюків, більш як половина з них носять те саме прізвище, що й завідувачка. Є Полюховичі-вихователі, няні та інші працівники.
“Колись найпоширенішим ім’ям серед Полюховичів було Іван. І траплялося, що в класі дітей, у яких збігалось ім’я та по батькові, звали “Іваном першим”, “Іваном другим” і так далі, — зауважує пані Наталія. — Нині популярні інші імена, як-от Дмитро, Злата, Данило. Але повірте: ніхто й ніколи не цурався свого прізвища. Навпаки — це наша особливість, родзинка села”.
