...Біля стін майстерні бачу недоплетені маскувальні сітки, на столах — декілька швейних машинок. Діти, не підіймаючи голови, шиють аптечки, білизну, спеціальні шорти на застібках, які легко вдягнути при пораненні, а ще — балаклави, рукавиці, кофти й прапори.
“Скажу відверто, ми не маємо коштів на закупівлю великих рулонів тканини, тому купуємо відрізки на виробництві й шиємо з них усе необхідне для наших бійців, — каже вчитель Вінницького ліцею №19 Віктор Могуча. — Також почали робити кікімори, удосконалили їх виробництво: нитки та відходи від маскувальних сіток нашиваємо на камуфляж. Таким чином боєць повністю замаскований, як кажуть, — з голови до ніг. Шиємо аптечки й укомплектовуємо їх. На аптечки та кікімори найбільше замовлень від воїнів. Почали додавати в наші аптечки очисники води й універсальні пилочки для нігтів, якими можна точити ножі. Їх виготовляє випускник нашого ліцею”.
Максим і Богдан Таранюки провели у майстерні все літо. Максим шиє прапори, а його старший брат робить металеві “кішки” для розмінування.
“Я навчаюся у 7-А класі. Коли почалось повномасштабне вторгнення, мені, звісно, було страшно. Але через декілька днів почав ходити в школу й плести сітки. Далі спробував шити на ручній швейній машинці, — розповідає Максим Таранюк. — Не відразу все вдавалось, але я наполегливо навчався. Пошив уже більш як 30 прапорів для воїнів ЗСУ. Вірю, що вони підіймають їм бойовий дух”.
Тим часом Богдан Таранюк завзято вигинає залізо. “Спершу я плів сітки й кікімори. А потім взявся за “кішки”. Вручну гну дріт, а батько зварює всі деталі. Вже виготовив більше як 30 “кішок”, — каже дев'ятикласник.
Учні та педагоги ліцею передали військовим понад 100 кікімор, більш як 500 аптечок, пів тисячі балаклав і кофт із флісу, майже 2000 рукавиць.
“До самої перемоги ми будемо шити, плести, майструвати. Плануємо виготовляти у позаурочний час ще й триноги на РПГ7. Вже розробляємо відповідні креслення”, — ділиться планами Віктор Могуча.
