Вони стали на захист країни на початку російсько-української війни. Внаслідок важких поранень зазнали ампутацій кінцівок. Тепер власним прикладом доводять: на протезах можна активно жити. Недавно чоловіки встановили рекорд України, пройшовши благодійний марафон. ...
Житомирянин Олександр Швецов був командиром бойової машини 30-ї ОМБр. У липні 2014 року під Луганськом воїн потрапив під артилерійський обстріл, втратив два літри крові, йому ампутували ліву ногу вище коліна. А потім понад пів року медики київського шпиталю рятували його праву ногу. Зрештою, для Олександра виготовили протез, але через психологічний бар’єр чоловік волів ним не користуватись, натомість ходив за допомогою ходунків. Про це довідались волонтери.
“Вони відправили мене до австрійської Школи ходьби, — каже 38-річний Олександр. — Там я побачив, як на протезах ходять літні люди, тоді й вирішив: я теж зможу!”
Повернувшись додому, Олександр став займатись на біговій доріжці й турніках, став учасником Ігор Нескорених та Ігор Героїв “Сила Нації” — змагався у кросфіті та стрільбі з лука. Каже, спорт приносить йому неабияке задоволення!
Киянин Сергій Храпко був оператором-навідником БМП-2. “16 травня 2015 року в Бахмутському районі під мінометним обстрілом виносили пораненого побратима, — пригадує 45-річний Сергій. — Почали надавати допомогу, раптом поряд — вибух, внаслідок чого поранений загинув, а я зазнав травматичного відриву руки й численних осколкових уражень всієї лівої частини тіла”.
Сергій переніс майже 20 операцій у госпіталях Бахмута, Харкова й Києва. Ногу чоловікові ампутували разом із тазостегновим суглобом. Лише в 2017 році Сергій почав ходити на протезі, взявся за відновлення фізичної форми.
“При такій травмі спортом займатись необхідно, адже протез фіксується на животі, тож треба тримати тіло й м’язи в тонусі. До того ж важливо стежити за вагою, аби різко не набирати й не худнути, — каже Сергій. — Тому через день щонайменше по дві години тренуюсь у спортзалі, двічі на тиждень займаюсь стрільбою з лука”. Із 2018 року Сергій Храпко бере участь в Іграх Нескорених, зокрема в таких видах спорту, як стрільба з лука, штовхання ядра, плавання, веломарафон, теніс.
Минулого року Сергій Храпко пройшов 30 кілометрів марафону, зібравши 130 тисяч гривень на машину для побратимів. А Олександр Швецов — 85 кілометрів, завдяки чому зібрав понад сім мільйонів гривень, за які купили десяток машин, квадрокоптери, тепловізори й медичні рюкзаки.
“Якось подзвонив Сергій і запропонував допомогти київському військовому шпиталю, — каже Олександр. — Мовляв, треба понад три мільйони гривень, аби придбати гастроскоп”.
Друзі зважились на благодійний марафон, вирушивши назустріч один одному з Києва й Житомира. На подолання шляху знадобилось п’ять днів. “Щодня у середньому за три години я долав приблизно десять кілометрів, — каже Сергій. — Зупинявся лише, аби поправити протез”.
“Мені допомагали милиці, Сергію було важче, адже він міг спиратись рукою лише на паличку”, — додає Олександр.
Друзі пройшли більше як 170 тисяч кроків, зібрали понад 3,6 мільйона гривень. Кажуть, що вражені неймовірною підтримкою українців. “Одна бабуся перебігла через дорогу, аби пригостити компотом з банки із жовто-блакитною кришкою, — ділиться Олександр. — Інша пенсіонерка при дорозі продавала віники й вирішила допомогти грошима. Діти ділились морозивом і розпитували про війну. Водії фур сигналили, вигукували гасла й долучались донатами”.
Представники однієї японської компанії, надихнувшись неймовірною силою духу наших марафонців, вирішили додатково надати госпіталю ендоскопічну стійку вартістю близько восьми мільйонів гривень. “Вісім років тому я й не підозрював, що зможу повернутись до активного життя, — зізнається Олександр Швецов. — Але зрозумів, що це можливо!”
