...У розпал дня у штабі гамірно, лунає українська музика. У приміщенні стоять дві конструкції, на яких натягнуті основи для сіток (такі використовують для вирощування огірків). Декілька десятків волонтерів вплітають у вічка 3x3 або 4x4 см стрічки різного кольору. Роботи багато, адже сьогодні потрібно завершити маскувальну сітку розміром 2 на 8 метрів — для захисту наших військових на Бахмутському напрямку.
“Слава Україні!” — вітаюсь. — “Героям слава!” — відповідають волонтери. Знайомимося. А щоб не гаяти часу, разом плетемо сітки.
“У перший день повномасштабного вторгнення я подзвонила другові, який воював в АТО. Запитала — як допомогти? Друг порадив плести маскувальні сітки, — розповідає Богдана Синякевич, координаторка волонтерського штабу. — Одразу ж почали шукати основу для сіток та тканину. Пригадую, один з львівських театрів приніс нам нанарізку сім мішків з костюмами та декораціями! І плели від ранку до ночі.
Пізніше довелось перебиратись у більше приміщення, адже кількість людей, охочих допомогти, зростала — за день могло бути до 500 волонтерів! Та з часом їх ставало дедалі менше. Якщо на початку повномасштабного вторгнення у місті було понад 130 локацій для плетіння сіток, то сьогодні — менше як 30. Тепер до нас щодня приходить 20 — 30 волонтерів”.
За словами координаторки, потреба у маскувальних сітках нині навіть більша, ніж раніше, — потрібно маскувати і нову техніку, і позиції та бліндажі.
“Нас часто питають, чому не купуємо готові сітки. Річ у тім, що вони, як кажуть військові, мають однаковий візерунок, який не зливається з навколишнім середовищем, — його добре видно з ворожих дронів. Тому сітки, сплетені вручну, — кращі”, — пояснює Богдана. Підходжу до дошки із замовленнями. Тут вказано кількість сіток і напрямок їх доставки. Військові подають замовлення через гугл-форму, а волонтери проводять перевірку запиту та згодом беруться за виконання замовлень.
“Плетемо сітки різних розмірів: 2x2, 2x4, 2x8, 6x10 метрів”, — каже Богдана. За останній рік у цьому центрі вже сплели приблизно 15 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток.
Для їх виготовлення волонтери використовують бязь або іншу натуральну тканину різних кольорів, залежно від сезону. Взимку — білу та сіру, навесні — зелену з домішками яскраво-зеленого, а наприкінці літа — кольору вигорілої трави. Тканину або приносять люди з дому, або купують на кошти благодійників.
“Маскувальна сітка має бути легкою, легко скручуватись, щоб її можна було швидко транспортувати і встановлювати”, — пояснює координаторка.
Маскувальна сітка має бути легкою, легко скручуватись, щоб її можна було швидко транспортувати і встановлювати.
Знайомлюся з волонтер-кою Ольгою Іщенко — у березні 2022-го 55-річна жінка разом із сином переїхали з Харкова до Львова. Вдома залишились чоловік та свекруха. “У Харкові я працювала на посаді інженера-математика, а мій син — айтівцем, — розповідає пані Оля, продовжуючи плести сітку. — Невдовзі після переїзду я почала волонтерити. Приходжу сюди щодня”.
Пані Оля проводить мені інструктаж: “Стрічки треба вплітати у хаотичному порядку, протягуючи через 2 — 3 клітинки. Важливо, щоб не було візерунків, адже їх легко побачить дрон”, — пояснює.
Поруч працюють 74-річна пані Любов та 84-річна пані Ніна. “Приходжу сюди щодня з березня минулого року. Зробила паузу,коли хворіла. Я перенесла інсульт, але вже через місяць знову повернулась до плетіння”, — зізнається Ніна Павлівна.
“Звичайно, ми втомлюємось. Але коли згадуємо, в яких умовах перебувають наші бійці, знесиленість чи біль миттєво зникають”, — приєднується до розмови пані Любов.
Щомісяця волонтери плетуть майже 500 квадратних метрів маскувальних сіток.
У кутку помічаю прапор із написом freedom (з англійської “свобода”) із зображенням тризуба й підписом. Цей прапор подарував волонтерам військовий, який брав участь у бойових діях під Бахмутом. Поруч з ним висять шеврони, які військові дарують волонтерам на знак подяки.
Богдана дає мені послухати аудіовідгук від військового: “Сітка класна! Накрив машину в сосновому лісі, відійшов, а коли повернувся — подумав, що машину вже вкрали. Ледь знайшов її! Сітка чудово зливається з природою! Дякую всім. Ваша праця дуже важлива. Ви нам сітоньку, а ми вам — переможеньку”, — сказав боєць. Слова військового розчулили всіх волонтерів.
І ось — особливий момент. Волонтери збираються навколо готової сітки та беруть її у руки. Звучить гімн України. Двоє волонтерів скручують сітку в рулон. “Хай наша сіточка вбереже тих, до кого вона їде!” — каже Богдана.
