Досвідчений бджоляр Анатолій Хромеєв зі своїм сином Дмитром, які мешкають у селі Журавка, почали самотужки виготовляти очеретяні вулики шість років тому. Запевняють: такі хатинки для бджіл мають кілька переваг перед традиційними — дерев’яними.
“Я пасічник у п’ятому поколінні. Ще мій прадід тримав вулики-дуплянки, завдяки яким наша сім’я пережила 1918 — 1919 роки, коли багато людей помирало через смертоносну “іспанку”. Тримали бджіл у нас не тільки чоловіки, а й жінки. Моя любов до пасічникування — від мами. Передав її і своєму сину, — розповідає бджоляр Анатолій Хромеєв. — 18-річний Дмитро від народження має певні проблеми зі здоров’ям, тому навчався вдома за індивідуальною програмою. Багато часу проводив поруч зі мною та дружиною. Ще у школі син опанував бджолярську справу і відтоді, коли вільний від навчання в коледжі, постійно мені допомагає доглядати комах. Ба більше, Дмитро в соцмережі відкрив канал, де вже ділиться своїм досвідом пасічника. Загалом наші вулики стоять у двох дворах — один наш, другий — в оренді. Там маємо 150 вуликів. А ще 50 вуликів — у сусідньому селі на виїзній пасіці. У кожному вулику близько 80 тисяч бджіл породи українська степова”.
Перші вулики Хромеєви, як і більшість пасічників, робили з дерева. Але деревина та метал дорогі, тож експериментували з верболозом, синтетичним утеплювачем. Зрештою вирішили згадати давню технологію виготовлення вуликів з очерету.
“Освоїли її завдяки роликам в інтернеті. Також багато читали й спілкувались з колегами-пасічниками, — додає співрозмовник. — Очерет — чудова альтернатива деревині, адже цей матеріал екологічно чистий і дармовий. У холодну пору в очеретяних вуликах комахи не потерпають від вологи, там добре зберігається тепло. Очерет не вбирає запахів, і це теж приваблює бджолосім’ї. А влітку — чудово тримає прохолоду, тому не потрібна додаткова вентиляція. Також до вуликів з очерету та з утеплювачем з рогози не лізуть миші, тож бджоли не так стресують і менше споживають меду. Ці вулики дуже легкі — важать лише чотири кілограми, їх легко транспортувати. До прикладу, у мене ще є вулики з дерева від діда, прадіда, то їх вага 30 — 36 кілограмів”.
Очерет пасічник заготовляє взимку. Потім його просушує і нарізає заготовки. Стінки для вуликів робить за допомогою спеціального преса, який змайстрували з сином власноруч. На виготовлення однієї стінки йде кілька хвилин. “Очерет має бути рівний, але не дуже грубий, бо трісне, — додає пан Анатолій. — Підрізаю його і кладу під прес. З пресованого очерету роблю стінки для майбутнього вулика, які скріплюю рейками та шурупами. Собіварість очеретяного вулика всього 200 — 300 гривень, дерев’яні — у кілька разів дорожчі. З одного вулика щороку збираю 60 — 80 кілограмів меду. Тож, коли добрий сезон, зі всіх вуликів можна викачати близько двох тонн меду”.
