Героями цього тексту є 83-річний Михайло Безпалько та 45-річний Олег Топилко. Діти ж кличуть їх просто — Святий Миколай. Напередодні 19 грудня, Дня Святого Миколая, розповідаємо про особливості роботи цих людей.
“ВІРУ В МИКОЛАЯ ЧАСТО ЛАМАЮТЬ САМЕ АКТОРИ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ ЙОГО РОЛЬ”
Актор Тернопільського обласного академічного драмтеатру Михайло Безпалько вже понад 31 рік грає роль Святого Миколая на дитячих святах.
Вперше пан Михайло був Святим Миколаєм наприкінці 1980-х — тоді його запросили до дітей у школу. “Я погодився зіграти роль Святого Миколая, але дуже хвилювався, — каже він. — Пішов на пораду до наших місцевих священників. Вони сказали, що до дітей треба йти з добрим словом і світлими помислами. Ці слова щоразу згадую перед тим, коли вирушаю до малечі”.
Ми зустрілися з паном Михайлом на центральній площі Тернополя. Чоловік прийшов у святковому костюмі. Він і справді схожий на Чудотворця з ікон. “Цього року в мене новий костюм, — хвалиться актор. — Загалом за роки свого, так би мовити, миколайства я змінив до 10 костюмів, зносив 5 — 6 митр”.
Пан Михайло розповідає, що не лише одяг Миколая потребує ретельного догляду, а й борода. “Її, коли забрудниться, ретельно миють у перукарні, аби була чиста-чистісінька, — каже актор. — А потім слід ще закрутити її так, аби мала природний вигляд”.
Тим часом до нас один за одним підходять дітлахи — їх наче магнітом тягне до Святого Миколая. Більшість хоче з ним сфотографуватись, утім дехто — й побалакати. “Миколаю, чому ти не забрав мого листа з підвіконня?” — питає одна з дівчаток. “Ще просто не встиг, адже заходжу до багатьох діток. Але я неодмінно заберу його”, — відповідає чоловік.
Опісля пан Михайло каже мені: “Миколай має завжди щиро спілкуватись із малюками. Це — найважливіше”.
За візит у сім’ю, який триває приблизно пів години, актор бере 500 гривень. “Із подарунками для дітей по-різному буває: або батьки виносять перед тим, як я зайду, або непомітно ставлять під ялинку, — ділиться актор. — Утім приношу малюкам і невеличкі подарунки від себе — власноручно зроблені медальки”.
За словами актора, дуже часто у тому, що діти перестають вірити у Миколая, винні ті, хто абияк грає роль.
“Якщо у актора — борода з вати, костюм поганенький, а ще, не дай Боже, відгонить спиртним — це може вбити дитячу віру, — пояснює він. — Дуже шкода, що в нас немає вишколів для Миколаїв, де вчать майстерності. Адже до цієї роботи слід ставитися дуже ретельно, аби жодна деталь не зіпсувала свята, якого нетерпляче чекає дітвора!”
“МОЯ БОРОДА КОШТУЄ 1500 ГРИВЕНЬ”
Олег Топилко.
45-річний Олег Топилко виконує роль Святого Миколая у столиці майже 16 років. Він працює в Національному заповіднику Києво-Печерської лаври начальником музейно-освітньої роботи. А за виконання ролі Миколая додаткових грошей не отримує.
“Уперше в житті був Миколаєм ще у 9-му класі. Учителька тоді взяла у церкві костюм Святого Миколая, а батько зробив мені посох. Того дня, виступаючи перед наймолодшими дітьми, я відчув, що бути актором — моє призначення, — розповідає він. — Так і сталось — більшу частину свого життя граю на сцені. А з 2006 року в грудні працюю в резиденції Святого Миколая у Національному заповіднику Києво-Печерської лаври”.
За день пан Олег у ролі Миколая приймає пів сотні дітей. “А минулого тижня трапилась у нас зворушлива і трохи кумедна історія. У резиденцію прийшла з батьками 8-річна дівчинка Ліза. Дитина три роки поспіль приходила до мене і залишала листа з проханням про братика. І ось її мама цьогоріч завагітніла. Дівчинка обійняла мене і дякувала!” — усміхається пан Олег.
Костюм пана Олега схожий на одяг священнослужителя. За його пошиття платити не довелось, лише за матеріали — 600 гривень. “А от борода моя виготовлена із натурального волосся, і вартість її — 1500 гривень, — каже пан Олег. — Її я ретельно доглядаю. Щоразу, коли закінчується робочий день, розчісую. А у вихідні зберігаю охайно складеною у спеціальній коробці”.
Пан Олег каже, що, як і справжній святий Миколай, намагається посіяти в серцях дітей прагнення робити добро.
“Я розповідаю дітям, що Бог велить усім робити добрі справи, — каже чоловік. — І пояснюю, що робити добро — це і помити за собою тарілку, скласти іграшки, добре вчитися. Що це — прості маленькі дії, які слід виконувати щодня. Коли я бачу в очах дітей розуміння і згоду зі мною — то відчуваю велику радість!”
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що просять сучасні малюки у Святого Миколая
