Того дня у старшого лейтенанта поліції Ярослава Семенця був вихідний. Він провідав бабусю, яка мешкає в Березняках на Полтавщині, і в післяобідню пору добирався власною “Нивою” додому. При виїзді з села звернув увагу, що по замерзлій річці Гребиха йдуть чоловік, жінка та двоє дітей: підліток віз на санчатах молодшого братика, а батьки йшли трохи поодалік за ними. “Коли через декілька секунд удруге глянув у їхній бік, то обидва хлопчики вже борсалися в ополонці, а до них на допомогу бігли батьки”, — згадує 34-річний Ярослав Семенець.
За мить дорослі також провалилися в льодову пастку. “Я різко загальмував і вискочив з машини, — розповідає поліцейський. — Усвідомлював: якщо голіруч кинуся рятувати людей, то також можу провалитися під лід. Поблизу — ні гілки, ні інших підручних матеріалів не було. Зметикував, що в багажнику машини має лежати буксирувальний трос. Вхопив його і побіг до місця пригоди. Останні десять метрів добирався до потерпілих поповзом по льоду”.
Дорослі й діти були в паніці. Мати щосили гребла руками і махала ногами, щоб не потонути. Батько однією рукою чіплявся за кригу, а другою тримав малюка, який був уже по шию у воді. 13-річний Владислав намагався сам вибратися на лід. Але тільки-но спирався на крижину, вона обламувалася. Поліцейський вирішив насамперед витягувати з крижаної купелі хлопця.
Обмотав навколо своєї руки один кінець буксирувального троса, а другий кинув підлітку і так його витягнув. Далі врятував малюка, його матір і насамкінець батька. “Найважче було витягнути з крижаної купелі трирічного хлопчика, — каже співрозмовник. — Станіславчик ніяк не міг втримати задубілими ручками у промоклих товстих рукавичках трос. Лише з четвертого разу міцно схопився за рятівну мотузку”.
Малюк ніяк не міг втримати задубілими ручками у промоклих товстих рукавичках трос. Лише з четвертого разу міцно схопився за рятівну мотузку.
Порятунок родини Бабичів тривав близько 10 хвилини. Ярослав Семенець посадив усіх в машину і відвіз додому.
“Навіть важко уявити, що було б з нами, якби цей поліцейський випадково не виявився поруч,— зауважує 37-річна Ольга. — Ми безмежно вдячні за порятунок!”
Сам Ярослав не вважає свій вчинок героїчним. “Просто в потрібний час опинився в потрібному місці, — каже старший лейтенант. — Коли біг на порятунок незнайомих людей, ні на мить не задумувався, що ризикую своїм життям”.
Про те, що сталося, Ярослав розповів лише близьким родичам. А колеги про все дізналися вже від врятованих ним людей, які зателефонували на 102 і попросили передати подяку мужньому правоохоронцю. Начальник обласної поліції нагородив старшого лейтенанта відзнакою “Знак пошани”.
У правоохоронних органах старший лейтенант Семенець служить з 2005 року. Правила порятунку на кризі знав лише в теорії. На практиці довелося їх застосовувати вперше у житті.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як діяти, якщо ви провалилися під лід або побачили людину в такій небезпеці
