Ювілейна, 30-та антарктична експедиція прибула на станцію “Академік Вернадський”. Її учасники спершу автобусом дісталися Польщі, а звідти летіли у Південну Америку. Шлях до Антарктиди на криголамі “Ноосфера” пролягав через найбурхливішу в світі протоку Дрейка. На станцi експедиція працюватиме до квітня наступного року.
В Антарктиці вже почалася осінь, а значить — погода дуже мінлива. Тож полярники та екіпаж “Ноосфери” поспішають розвантажити судно. Через рельєф дна воно не може підійти до причалів станції, тому зупинилося неподалік, у протоці Пенола. Звідти всі вантажі перевозитимуть до “Академіка Вернадського” моторними човнами.
— У цій експедиції беруть участь 13 осіб, — розповідає Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру. — Як і в попередній, 29-й, серед них чотири жінки. А загалом на станцію “Академік Вернадський” вирушили вісім вчених, лікарка, кухарка, системний адміністратор, механік і дизеліст-електрик.
Завдання учасників експедиції не відрізняються від тих, що були у попередні роки. Після повномасштабного вторгнення ми економимо кошти. Тепер витрати передбачено на підтримку інфраструктури станції та океанографічного судна “Ноо сфера” (його придбали у 2021 році. — Авт.), а також — на спостереження і вимірювання, які не можуть перериватися.
Наприклад, кліматичні спостереження на станції ведуться безперервно щодня від 1947 року. За магнітосферою Землі спостерігаємо з 1954-го, а за станом озонового шару — з 1957-го. Також понад 20 років проводимо іоносферні вимірювання. На основні зібраних даних складають прогнози космічної погоди (йдеться про сукупність явищ, що відбуваються у верхніх шарах земної атмосфери. — Авт.). Орієнтуючись на цей прогноз, прокладають маршрути трансконтинентальних лайнерів.
— А як добирають учасників антарктичної експедиції?
— Влітку подаємо оголошення про те, хто саме потрібен. П’ять осіб — це команда життєзабезпечення станції (системний адміністратор, механік, дизеліст-електрик, лікар та кухар). Решту — науковці (метеорологи, кліматологи, геофізики, біологи). Спершу кандидати заповнюють анкети. Ті, хто на цьому етапі проходить добір, беруть участь у співбесіді. Далі треба пройти медкомісію (адже на станції лише один лікар, а евакуація практично неможлива) і поспілкуватися з психологом. Після всіх цих етапів залишається по два кандидати на місце. Вони беруть участь у тренінгу — понад тиждень живуть і працюють в умовах, максимально наближених до тих, які є на станції “Академік Вернадський”. Практичні заняття проводять полярники, які брали участь у попередніх експедиціях. За підсумками цього тренінгу визначаємо, хто вирушить до Антарктиди і понад рік там працюватиме.
Дехто вже не вперше їде на крижаний континент. Так, цьогорічну експедицію очолює досвідчений полярник, метеоролог Олександр Полудень. У нього вона вже шоста. А Богдан Гаврилюк, який нині захищає Україну, брав участь аж в 11 експедиціях.
— Скільки часу полярники й полярниці добираються до станції? I як їх забезпечують продуктами?
— Увесь маршрут учасники експедиції долають приблизно за вісім діб. Зокрема, з порту в Південній Америці до Антарктиди пливуть п’ять діб. Щодо запасів харчів, то кілька тонн продуктів, побутову хімію та все потрібне закуповуємо в порту, куди пливе наше судно “Ноосфера”. До повномасштабної війни продуктами запасалися в Україні. До речі, для роботи генераторів, які забезпечують станцію електроенергією та опаленням, потрібно 140 кубометрів пального.
— Чи були випадки, коли учасників антарктичної експедиції евакуювали зі станції?
— Так. Якось нашого біолога “вхопив” апендицит. Лікар спробував зробити операцію на станції, але виявив гострий перитоніт (гнійний вміст запаленого відростка потрапив до черевної порожнини. — Авт.). Тож довелося використовувати систему аварійного сповіщення. На щастя, на сусідній науково-дослідній антарктичній станції США “Палмер”, що за 54 кілометри від нашої, саме розвантажувався криголам “Лоренс М. Голд”. Тож хворого на борту американського судна доправили у Кінг-Джордж (острів короля Георга). А звідти чилійським військовим літаком — у лікарню. За транспортування ніхто нам не виставляв рахунків. Ми платили лише за лікування хворого у Чилі.
— На станції “Академік Вернадський” дотримуються якихось особливих традицій?
— Щосуботи на вечерю чоловіки приходять у костюмі й при краватці, а жінки — в сукні. Ця традиція збереглася з часів, коли станція була британською. Так учасники експедицій щотижня нагадують собі, що мають не лише вижити в екстремальних умовах, а й залишатися частиною цивілізованого суспільства.
А найбільше свято полярників — Мідвінтер (Midwinter) — середина зими. Воно припадає на час південного зимового сонцестояння — 20 — 22 червня. Основна традиція Мідвінтеру — купання в океані, хоча температура води не перевищує мінус 1,5 — 2 градусів. Це своєрідна посвята у полярники.
