У 23-річному віці львів’янин Богдан Швец звернувся до нефролога через появу на ногах набряків та підвищений артеріальний тиск. Тоді йому діагностували захворювання нирок — хронічний гломерулонефрит. Упродовж наступних двох десятиліть пацієнт періодично проходив лікування, проте недавно його нирки повністю перестали функціонувати.
— Основним чинником розвитку гломерулонефриту є часті ангіни, які зазвичай провокує стрептокок. Ця бактерія уражає горло і має схильність поширюватись, зокрема, до клубочків нирок і викликати їхнє запалення. Гострий гломерулонефрит супроводжується набряками (переважно ніг), підвищенням артеріального тиску й температури тіла, зміною кольору сечі. Опісля ці симптоми можуть зникати, — пояснює Ірина Чапля, лікарка-нефрологиня, трансплант-координаторка Центру трансплантології (Першого ТМО міста Львова). — Якщо хворий не звертається до лікаря, не отримує належного лікування чи займається самолікуванням, то розвивається хронічний гломерулонефрит, який з часом (нерідко через 20 і навіть 30 років) може призвести до хронічної хвороби нирок.
Також гломерулонефрит здатні спричиняти й інші бактерії, як-от стафілокок, віруси (гепатити, ВІЛ) чи системні захворювання сполучної тканини (червоний вовчак, склеродермія, дерматоміозит). Крім того, нирка може втратити функціональність унаслідок артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, пієлонефриту, отруєння важкими металами, грибами, медикаментами.
— А які симптоми можуть вказувати на хронічну хворобу нирок?
— Оскільки серед функцій нирок є виведення з організму не лише зайвої рідини, але й токсичних речовин, хворий потерпає через загальну слабкість, сонливість, апатію, можуть з’явитися набряки по всьому тілі. Нерідко є й симптоми інтоксикації: нудота, блювання, діарея. До того ж нирки синтезують різні гормони, зокрема еритропоетин, що стимулює кістковий мозок для утворення гемоглобіну та синтезу червоних клітин крові (еритроцитів). При порушенні цієї функції розвивається анемія. А ще нирки беруть участь у корекції артеріального тиску, тож розвиток хронічної хвороби часто призводить до артеріальної гіпертензії. Варто додати, що багато таких хворих втрачають вагу, у них розвивається протеїнурія — надмірне виділення білка з сечею. А білок — це будівельний матеріл для клітин.
Зауважу, що при термінальній (п’ятій) стадії хронічної хвороби нирок може розвинутись асцит, гідроторакс чи гідроперикад, коли рідина збирається у плевральній порожнині, черевній та навколо серця відповідно. Такі пацієнти потребують ниркової замісної терапії.
— Про що йдеться?
— Про гемодіаліз (за допомогою апаратів, які фільтрують кров), перитональний діаліз (коли у черевну порожнину заливається спеціальний розчин для очищення організму), трансплантацію нирки. За бажанням дані таких пацієнтів вносимо в лист очікування на орган від донора з констатованою смертю мозку або шукаємо родинного донора. В другому випадку зменшується тривалість очікування та час перебування донорського органа поза межами організму, знижуються операційні ризики й ризик ускладнень. У моїй практиці донорами нирки ставали повнолітні особи для батьків, братів чи сестер, а також батьки — для дітей. Зокрема, найстаршою доноркою стала 75-річна жінка, яка віддала нирку синові. А для 43-річного Богдана Швеца стати донором зголосилась його дружина, яка пожертвувала ниркою заради порятунку життя коханого. Все минуло добре!
