Його батько — легендарний Назарій Яремчук. Тож не дивно, що Дмитро також обрав творчий шлях і ось уже тридцять років виходить на сцену. Цікаво, як народний артист України підтримує форму й дбає про своє здоров’я?
— Медики рекомендують раз на рік проводити “ревізію” організму. Чи дослухаєтеся до їхніх порад?
— Звісно, це треба робити. І якраз проходжу такий профілактичний огляд. Уже здав аналіз крові, збираюся на УЗД, далі чекають інші процедури. Можливо, сам би не зібрався, але зателефонували з клініки, де я зареєстрований, та запросили. Добре, що нині маю трохи часу, тому можу їздити до медиків. Сподіваюсь, результат “ревізії” буде нормальний і нічого особливого в мене не виявлять... Бачите, як ви підгадали з питанням. (Усміхається).
— Скажіть, яких правил ви дотримуєтеся у харчуванні?
— Головне — треба знати міру. Порції мають бути невеликими, тоді можна куштувати все. Скажу вам чесно: я не стежу за калоріями. Якщо голодний — особливо після концерту — тоді їм м’ясо або рибу, а якщо ні — можу обмежитися фруктами... Ще одна важлива річ: я віддаю перевагу вареному або приготовленому на парі. Натомість смажене стараюсь не вживати. Та й шашлики бувають нечасто. (Сміється).
— А яким напоям віддаєте перевагу?
— Мій ранок починається зі склянки води (теплої чи кімнатної температури) з лимоном. Потім — запашна кава. До речі, її я можу пити як зранку, так і ввечері. Після чого, як не дивно, нормально засинаю. А от що я викреслив зі свого раціону, то це солодкі газовані напої, енергетики і таке інше. Вони ніколи мені не подобалися.
— Ви любите солодощі чи це не ваша історія?
— Та не то слово, як я їх люблю! (Сміється). І шоколад, і тістечка, і тортики. А які бувають смачні круасани з фісташками. Ну як їх можна не любити? Щоправда, зі смаколиками я себе трохи обмежую. Якщо хочеться скуштувати щось солодке, то маленький шматочок. (Зловживати тут не можна). Ну й увечері, звичайно, нічого такого не їм.
— Iз зайвими кілограмами боретеся?
— У мене з тим немає ніяких проблем. Якщо з’являється надлишкова вага, то буквально декілька кіло. Раніше я відвідував спортзал і басейн, а тепер немає можливості. На жаль. Проте стараюся багато рухатися на свіжому повітрі, тобто ходити пішки. Особливо за кордоном, де часто виступаю. Волію пройтися, ніж під’їхати на машині. Іноді не один кілометр... Ось це — справді моє!
— Кажуть, за кордоном ви потрапили у ДТП?
— Це сталося в Італії. Якраз, коли почалася повномасштабна війна. Навіть довелося відмінити концерти. (Зітхає). Про ту аварію ми з братом особливо нікому не розповідали... Тоді я отримав три — як би це сказати — не переломи, а такі надломи. Слава Богу, все зрослося. Нині почуваюсь нормально, але треба буде про всяк випадок ще раз зробити МРТ. Суто для себе. Так би мовити, для “пташки”.
— Дмитре, наскільки вам вдається сьогодні утримувати емоційно-психологічну рівновагу?
— Знаєте, моя покійна бабуся, яка дожила до 93 років, часто казала: “Усі хвороби — від нервів”. (Сміється). Проте, як нині не нервуватися? Коли читаєш, що летить балістика, або чуєш неподалік вибухи і спускаєшся у підвал, хочне-хоч починає “трусити”. Хоча паніки, як раніше, вже немає. Тобто організм призвичаївся до стресів. Мабуть, як і у всіх українців.
